Євангеліє від Івана

Чудесне насичення людей кількістю близько п'яти́ тисяч Мт.14:13-21;

Мр.6:30-44; Лк.9:10-17

1 Після цьо̀го Ісус ви́рушив на протиле́жний бѐрег Галіле́йського мо̀ря Тиверіа̀ди.

2 За Нѝм пішо́в вели́кий на́товп наро̀ду, бо вони ба̀чили Його чудоді́йні зна̀ки, які Він роби́в над хво̀рими.

3 А Ісус підня́вся на го̀ру і сиді̀в там зі Свої́ми у̀чнями.

4 Наближа́лася ж Па̀сха, юдейське свя̀то.

5 І ось, Ісу̀с, підня́вши о̀чі й поба̀чивши, що багато наро̀ду йде до Ньо́го, ка́же до Пилѝпа: Дѐ би нам купи́ти хлі̀ба, щоб вони пої̀ли?

6 А Він це каза̀в, випробо̀вуючи його; адже́ Са̀м знав, що̀ збира́вся зробѝти.

7 Пилип відпові̀в Йому: Їм навіть на двісті дина̀ріїв не ви́стачить хлі̀ба, щоб ко̀жному з них діста́лося хоча б потро̀ху.

8 Один з Його у̀чнів, Андрі̀й, брат Симона Петра̀, ка̀же Йому:

9 Тут є один хло̀пчик, який має п’ять ячмі́нних хлібі̀в і дві рѝбки. Але що̀ це для тако́ї кі̀лькості?

10 Ісус сказа̀в: «Накажі̀ть лю́дям прилягтѝ». А на то́му мі̀сці було́ багато травѝ. О̀тже, прилягло́ людѐй число́м бли́зько п’яти тѝсяч.

11 Тоді Ісу̀с, взявши хлібѝ й подя̀кувавши, розда́в тим, хто прилі̀г, так са́мо й рѝбу, скільки хоті̀ли.

12 І, коли наї̀лись, Він ка̀же Свої́м у́чням: Збері̀ть шматки́, що залишѝлися, щоб нічо́го не пропа̀ло.

13 І вони зібра̀ли і напо́внили двана́дцять ко̀шиків шматка́ми від п’яти́ ячмі́нних хлібі̀в, які залиши́лися в тих, хто ї̀в.

14 Тоді лю̀ди, які ба́чили зро́блений чудоді́йний зна̀к, сказа̀ли: Це ді̀йсно Той Проро̀к, Який має прийти́ в сві̀т!

15 А Ісус, дізна̀вшись, що хочуть прийтѝ, взя́ти Його сѝлою та й зроби́ти царѐм, зно̀ву пішо́в на го́ру са̀м.

Ісус йде по поверхні води́ Мт.14:22-33; Мр.6:45-52

16 Коли ж наста́в вѐчір, Його у̀чні спусти́лись до мо̀ря

17 і, сівши в чо̀вен, ви́рушли на протиле́жний бе́рег мо̀ря, до Капернау̀ма. Вже става́ло тѐмно, а Ісу̀с все ще не прихо̀див до них.

18 А море бушува̀ло, бо ду̀в сильний ві̀тер.

19 І ось, пропли́вши бли́зько двадцяти́ п’ятѝ чи тридцяти ста̀діїв (4,5–5,5км), вони ба́чать Ісу̀са, що йде по мо̀рю й наближа́ється до човна̀, і зляка̀лись.

20 Та Він ка̀же їм: Це Я̀! Не бі̀йтесь!

21 Вони хотіли прийня́ти Його до човна̀, та чо̀вен тим ча́сом приста́в до бѐрега, куди́ вони пливлѝ.

Ісус – Хліб життя, що зійшо́в з неба

22 Наступного дня̀ наро̀д, що стоя́в на протиле́жному бе́резі мо̀ря, поба̀чив, що, крім одного́ човна̀, до якого сі́ли Його у̀чні, іншого там не було̀, і що Ісус не сіда̀в у чо́вен зі Свої́ми у̀чнями, але відпливлѝ самі́ Його у̀чні.

23 З Тиверіа́ди прийшли́ й і̀нші човни́ бли́зько до то́го мі̀сця, де вони їли хлі̀б після то̀го, як Господь ви́голосив подя̀ку.

24 Тому̀, коли народ поба̀чив, що там нема̀є Ісу̀са, ні Його у̀чнів, то сіли в човнѝ й приплили́ до Капернау̀ма, шука́ючи Ісу̀са.

25 І, знайшо̀вши Його на протиле́жному бе́резі мо̀ря, сказа̀ли Йому: Вчѝтелю! Колѝ Ти сюди́ прийшо̀в?

26 Ісус сказа̀в їм у ві́дповідь: І̀стинно, і̀стинно кажу́ вам: Ви шука̀єте Мене́ не тому̀, що бачили чудоді́йний зна̀к, а тому̀, що ви їли хлі̀б і наї̀лись.

27 Здобува́йте не ту̀ їжу, що псує̀ться, а ту̀ їжу, яка залиша́ється на вічне життя̀, яку да̀сть вам Лю́дський Сѝн, бо Його̀ засві́дчив печа̀ткою Ба̀тько Бо̀г.

28 Тоді вони сказа̀ли Йому: Що̀ нам робѝти, щоб чини́ти Божі діла̀?

29 Ісус сказа̀в їм у ві́дповідь: В то̀му Боже ді̀ло, щоб ви ві̀рили в То̀го, Кого́ Він посла̀в.

30 На цѐ вони сказа̀ли Йому: А якѝй Ти даси́ чудоді́йний зна̀к, щоб ми поба̀чили й пові̀рили Тобі́? Що̀ Ти зро̀биш?

31 Наші батькѝ їли ма̀нну в пусте́лі, як напѝсано: «Хліб з нѐба дав їм ї̀сти».

32 А Ісус сказа̀в їм: І̀стинно, і̀стинно кажу́ вам: Не Мойсѐй дав вам хліб з нѐба, але Мій Ба̀тько дає вам і̀стинний Хліб з неба.

33 Адже́ Божий Хлі̀б — це То̀й, Хто схо́дить з нѐба і дає життя̀ сві́ту.

34 Тоді вони сказа̀ли Йому: Го̀споди! Дава́й нам завждѝ такий хлі̀б.

35 Ісус сказа̀в їм: Я̀ — Хліб життя̀; хто прихо̀дить до Ме́не, той в жодному ра̀зі не бу́де голо̀дний, і хто ві̀рить в Ме́не, той в жодному ра̀зі не бу́де стражда́ти від спра̀ги.

36 Але Я сказа̀в вам, що хоча́ ви й ба̀чили Мене́, все одно̀ не ві̀рите.

37 Всѐ, що дає Мені́ Ба̀тько, при́йде до Мѐне; і того̀, хто прихо̀дить до Ме́не, Я ніко̀ли не прожену̀ від Се́бе,

38 бо Я зійшо́в з нѐба не для то̀го, щоб вико́нувати Свою̀ волю, а волю Того̀, Хто посла̀в Мене́.

39 А во̀ля Того̀, Хто посла̀в Мене́, в то̀му, щоб все тѐ, що Він да̀в Мені́, Я нічо́го не втра̀тив, але воскресѝв усе те в останній дѐнь.

40 Во̀ля Мого́ Батька в то̀му, щоб ко̀жен, хто ба̀чить Сѝна і ві̀рить в Ньо́го, мав вічне життя̀ і щоб Я воскресѝв його в останній дѐнь.

41 Тоді юдѐї почали́ висло́влювати невдово̀лення стосо́вно Ньо́го за тѐ, що Він сказа̀в: Я̀ — Хлі̀б, що зійшо́в з нѐба.

42 І вони каза̀ли: Хіба це не Ісу̀с, син Йо̀сипа, ба̀тька і ма̀тір Якого ми зна̀ємо? Як же Він тепе́р ка̀же: Я зійшо́в з нѐба?

43 Ісус сказа̀в їм у ві́дповідь: Не наріка̀йте між собою.

44 Ніхто̀ не може прийтѝ до Ме́не, якщо не прива́бить його́ Ба̀тько, що посла̀в Мене́; і Я воскрешу̀ його́ в останній дѐнь.

45 У пророків напѝсано: «І бу́дуть всі на́вчені Бо̀гом». Ко̀жен, хто почу̀в і навчи́вся від Ба̀тька, прихо́дить до Мѐне.

46 Це не означа̀є, що хтось ба̀чив Ба̀тька, лише́ за ви́нятком Того̀, Хто похо́дить від Бо̀га, — Ві̀н бачив Ба̀тька.

47 І̀стинно, і̀стинно кажу́ вам: То̀й, хто ві̀рить, має вічне життя̀.

48 Я̀ — Хліб життя̀.

49 Ваші батькѝ їли в пустелі ма̀нну і помѐрли.

50 А цѐй Хлі̀б, що схо́дить з нѐба, такѝй, що хто ї̀сть Його́, той не помрѐ.

51 Я̀ — Хліб живѝй, що зійшо́в з нѐба; хто ї̀сть цей Хлі̀б, той жи́тиме ві̀чно; і Хлі̀б, який Я да̀м, — це Моє́ Ті̀ло, яке Я відда̀м за життя сві̀ту.

52 Тоді юдѐї почали́ спереча̀тись між собою, ка̀жучи: Як Він може да̀ти нам їсти Своє́ Ті̀ло?

53 А Ісус сказа̀в їм: І̀стинно, і̀стинно кажу́ вам: Якщо вѝ не їсте́ Ті̀ло Лю́дського Сѝна і не п’єте́ Його́ Кро̀в, то не ма̀єте в собі́ життя̀.

54 Хто ї̀сть Моє́ Ті̀ло і п’є̀ Мою́ Кро̀в, той ма̀є вічне життя̀, і Я воскрешу̀ його в останній дѐнь.

55 Бо Моє́ Ті̀ло – це і́стинна ї̀жа, і Моя́ Кро̀в – це і́стинне пиття̀.

56 Хто ї̀сть Моє́ Ті̀ло і п’є̀ Мою́ Кро̀в, той перебува́є в Мені̀, а Я в ньо̀му.

57 Як посла́в Мене́ живий Ба̀тько, і Я живу̀ завдяки́ Ба̀тькові, так і то̀й, хто ї̀сть Мене́, бу́де жѝти завдяки́ Мені̀.

58 Це — Хлі̀б, що зійшо́в з нѐба. Він не такѝй, як ваші батькѝ їли ма̀нну і все ж таки́ помѐрли: Хто їсть цѐй Хліб, той жи́тиме ві̀чно.

59 Цѐ Він сказав у синаго̀зі, навча́ючи в Капернау̀мі.

60 Тоді бага̀то хто з Його у̀чнів, почу̀вши це, сказа̀ли: Це жорсткі̀ слова́! Хто̀ може їх слу̀хати?

61 Але Ісус, зна̀ючи в Собі́, що Його у̀чні наріка̀ють через це, сказа̀в їм: Хіба це вас драту̀є?

62 А що̀ ж, якщо поба̀чите Лю́дського Сѝна, що підійма́ється тудѝ, де Він був рані̀ше?

63 Ду̀х - напо́внює життя̀м; а ті̀ло - не прино́сить жо̀дної ко́ристі. Слова̀, які Я сказа̀в вам, — це ду̀х і життя̀.

64 Але се́ред ва̀с є де́які, що не ві̀рять. Адже́ Ісу̀с з са́мого поча̀тку знав тѝх, хто не ві̀рить і хто вѝдасть Його.

65 І Він сказа̀в: Тому́-то Я й сказа̀в вам, що ніхто̀ не може прийтѝ до Ме́не, якщо цѐ не бу́де да̀но йому́ від Ба̀тька.

Багато хто з учнів пішли від Ісуса. Визнання Петра

(Порівн. Мт.16:13-20; Мр.8:27-30; Лк.9:18-21)

66 В результаті цього̀ бага́то хто з Його у̀чнів пішо̀в і вже не ходѝв з Ним.

67 Тоді Ісус сказа̀в Дванадцятьо̀м: Чи не хо́чете й вѝ пітѝ?

68 Симон Петро̀ відпові̀в Йому: Го̀споди! До ко̀го нам іти? Тѝ маєш Слова̀ вічного життя̀.

69 І ми пові̀рили та перекона̀лися, що Тѝ — Святий Бо̀жий.

70 Ісус відпові̀в їм: Хіба не дванадцятьо̀х вас Я вѝбрав? Але одѝн з вас — дия̀вол.

71 А це Він говорѝв про Ю̀ду, сина Си́мона Іскаріо̀та, бо цѐй хотів вѝдати Його́, бу́дучи одним з Двана̀дцяти.