Новий сучасний переклад

Євангеліє від Івана

Глава 6 з 21

Виділіть кілька слів або речення, щоб скопіювати, зберегти чи поділитися.

Чудесне насичення людей кількістю близько п'яти́ тисяч Мт.14:13-21;

Мр.6:30-44; Лк.9:10-17

Після цьо̀го Ісус ви́рушив на протиле́жний бѐрег Галіле́йського мо̀ря Тиверіа̀ди.

За Нѝм пішо́в вели́кий на́товп наро̀ду, бо вони ба̀чили Його чудоді́йні зна̀ки, які Він роби́в над хво̀рими.

А Ісус підня́вся на го̀ру і сиді̀в там зі Свої́ми у̀чнями.

Наближа́лася ж Па̀сха, юдейське свя̀то.

І ось, Ісу̀с, підня́вши о̀чі й поба̀чивши, що багато наро̀ду йде до Ньо́го, ка́же до Пилѝпа: Дѐ би нам купи́ти хлі̀ба, щоб вони пої̀ли?

А Він це каза̀в, випробо̀вуючи його; адже́ Са̀м знав, що̀ збира́вся зробѝти.

Пилип відпові̀в Йому: Їм навіть на двісті дина̀ріїв не ви́стачить хлі̀ба, щоб ко̀жному з них діста́лося хоча б потро̀ху.

Один з Його у̀чнів, Андрі̀й, брат Симона Петра̀, ка̀же Йому:

Тут є один хло̀пчик, який має п’ять ячмі́нних хлібі̀в і дві рѝбки. Але що̀ це для тако́ї кі̀лькості?

Ісус сказа̀в: «Накажі̀ть лю́дям прилягтѝ». А на то́му мі̀сці було́ багато травѝ. О̀тже, прилягло́ людѐй число́м бли́зько п’яти тѝсяч.

Тоді Ісу̀с, взявши хлібѝ й подя̀кувавши, розда́в тим, хто прилі̀г, так са́мо й рѝбу, скільки хоті̀ли.

І, коли наї̀лись, Він ка̀же Свої́м у́чням: Збері̀ть шматки́, що залишѝлися, щоб нічо́го не пропа̀ло.

І вони зібра̀ли і напо́внили двана́дцять ко̀шиків шматка́ми від п’яти́ ячмі́нних хлібі̀в, які залиши́лися в тих, хто ї̀в.

Тоді лю̀ди, які ба́чили зро́блений чудоді́йний зна̀к, сказа̀ли: Це ді̀йсно Той Проро̀к, Який має прийти́ в сві̀т!

А Ісус, дізна̀вшись, що хочуть прийтѝ, взя́ти Його сѝлою та й зроби́ти царѐм, зно̀ву пішо́в на го́ру са̀м.

Ісус йде по поверхні води́ Мт.14:22-33; Мр.6:45-52

Коли ж наста́в вѐчір, Його у̀чні спусти́лись до мо̀ря

і, сівши в чо̀вен, ви́рушли на протиле́жний бе́рег мо̀ря, до Капернау̀ма. Вже става́ло тѐмно, а Ісу̀с все ще не прихо̀див до них.

А море бушува̀ло, бо ду̀в сильний ві̀тер.

І ось, пропли́вши бли́зько двадцяти́ п’ятѝ чи тридцяти ста̀діїв (4,5–5,5км), вони ба́чать Ісу̀са, що йде по мо̀рю й наближа́ється до човна̀, і зляка̀лись.

Та Він ка̀же їм: Це Я̀! Не бі̀йтесь!

Вони хотіли прийня́ти Його до човна̀, та чо̀вен тим ча́сом приста́в до бѐрега, куди́ вони пливлѝ.

Ісус – Хліб життя, що зійшо́в з неба

Наступного дня̀ наро̀д, що стоя́в на протиле́жному бе́резі мо̀ря, поба̀чив, що, крім одного́ човна̀, до якого сі́ли Його у̀чні, іншого там не було̀, і що Ісус не сіда̀в у чо́вен зі Свої́ми у̀чнями, але відпливлѝ самі́ Його у̀чні.

З Тиверіа́ди прийшли́ й і̀нші човни́ бли́зько до то́го мі̀сця, де вони їли хлі̀б після то̀го, як Господь ви́голосив подя̀ку.

Тому̀, коли народ поба̀чив, що там нема̀є Ісу̀са, ні Його у̀чнів, то сіли в човнѝ й приплили́ до Капернау̀ма, шука́ючи Ісу̀са.

І, знайшо̀вши Його на протиле́жному бе́резі мо̀ря, сказа̀ли Йому: Вчѝтелю! Колѝ Ти сюди́ прийшо̀в?

Ісус сказа̀в їм у ві́дповідь: І̀стинно, і̀стинно кажу́ вам: Ви шука̀єте Мене́ не тому̀, що бачили чудоді́йний зна̀к, а тому̀, що ви їли хлі̀б і наї̀лись.

Здобува́йте не ту̀ їжу, що псує̀ться, а ту̀ їжу, яка залиша́ється на вічне життя̀, яку да̀сть вам Лю́дський Сѝн, бо Його̀ засві́дчив печа̀ткою Ба̀тько Бо̀г.

Тоді вони сказа̀ли Йому: Що̀ нам робѝти, щоб чини́ти Божі діла̀?

Ісус сказа̀в їм у ві́дповідь: В то̀му Боже ді̀ло, щоб ви ві̀рили в То̀го, Кого́ Він посла̀в.

На цѐ вони сказа̀ли Йому: А якѝй Ти даси́ чудоді́йний зна̀к, щоб ми поба̀чили й пові̀рили Тобі́? Що̀ Ти зро̀биш?

Наші батькѝ їли ма̀нну в пусте́лі, як напѝсано: «Хліб з нѐба дав їм ї̀сти».

А Ісус сказа̀в їм: І̀стинно, і̀стинно кажу́ вам: Не Мойсѐй дав вам хліб з нѐба, але Мій Ба̀тько дає вам і̀стинний Хліб з неба.

Адже́ Божий Хлі̀б — це То̀й, Хто схо́дить з нѐба і дає життя̀ сві́ту.

Тоді вони сказа̀ли Йому: Го̀споди! Дава́й нам завждѝ такий хлі̀б.

Ісус сказа̀в їм: Я̀ — Хліб життя̀; хто прихо̀дить до Ме́не, той в жодному ра̀зі не бу́де голо̀дний, і хто ві̀рить в Ме́не, той в жодному ра̀зі не бу́де стражда́ти від спра̀ги.

Але Я сказа̀в вам, що хоча́ ви й ба̀чили Мене́, все одно̀ не ві̀рите.

Всѐ, що дає Мені́ Ба̀тько, при́йде до Мѐне; і того̀, хто прихо̀дить до Ме́не, Я ніко̀ли не прожену̀ від Се́бе,

бо Я зійшо́в з нѐба не для то̀го, щоб вико́нувати Свою̀ волю, а волю Того̀, Хто посла̀в Мене́.

А во̀ля Того̀, Хто посла̀в Мене́, в то̀му, щоб все тѐ, що Він да̀в Мені́, Я нічо́го не втра̀тив, але воскресѝв усе те в останній дѐнь.

Во̀ля Мого́ Батька в то̀му, щоб ко̀жен, хто ба̀чить Сѝна і ві̀рить в Ньо́го, мав вічне життя̀ і щоб Я воскресѝв його в останній дѐнь.

Тоді юдѐї почали́ висло́влювати невдово̀лення стосо́вно Ньо́го за тѐ, що Він сказа̀в: Я̀ — Хлі̀б, що зійшо́в з нѐба.

І вони каза̀ли: Хіба це не Ісу̀с, син Йо̀сипа, ба̀тька і ма̀тір Якого ми зна̀ємо? Як же Він тепе́р ка̀же: Я зійшо́в з нѐба?

Ісус сказа̀в їм у ві́дповідь: Не наріка̀йте між собою.

Ніхто̀ не може прийтѝ до Ме́не, якщо не прива́бить його́ Ба̀тько, що посла̀в Мене́; і Я воскрешу̀ його́ в останній дѐнь.

У пророків напѝсано: «І бу́дуть всі на́вчені Бо̀гом». Ко̀жен, хто почу̀в і навчи́вся від Ба̀тька, прихо́дить до Мѐне.

Це не означа̀є, що хтось ба̀чив Ба̀тька, лише́ за ви́нятком Того̀, Хто похо́дить від Бо̀га, — Ві̀н бачив Ба̀тька.

І̀стинно, і̀стинно кажу́ вам: То̀й, хто ві̀рить, має вічне життя̀.

Я̀ — Хліб життя̀.

Ваші батькѝ їли в пустелі ма̀нну і помѐрли.

А цѐй Хлі̀б, що схо́дить з нѐба, такѝй, що хто ї̀сть Його́, той не помрѐ.

Я̀ — Хліб живѝй, що зійшо́в з нѐба; хто ї̀сть цей Хлі̀б, той жи́тиме ві̀чно; і Хлі̀б, який Я да̀м, — це Моє́ Ті̀ло, яке Я відда̀м за життя сві̀ту.

Тоді юдѐї почали́ спереча̀тись між собою, ка̀жучи: Як Він може да̀ти нам їсти Своє́ Ті̀ло?

А Ісус сказа̀в їм: І̀стинно, і̀стинно кажу́ вам: Якщо вѝ не їсте́ Ті̀ло Лю́дського Сѝна і не п’єте́ Його́ Кро̀в, то не ма̀єте в собі́ життя̀.

Хто ї̀сть Моє́ Ті̀ло і п’є̀ Мою́ Кро̀в, той ма̀є вічне життя̀, і Я воскрешу̀ його в останній дѐнь.

Бо Моє́ Ті̀ло – це і́стинна ї̀жа, і Моя́ Кро̀в – це і́стинне пиття̀.

Хто ї̀сть Моє́ Ті̀ло і п’є̀ Мою́ Кро̀в, той перебува́є в Мені̀, а Я в ньо̀му.

Як посла́в Мене́ живий Ба̀тько, і Я живу̀ завдяки́ Ба̀тькові, так і то̀й, хто ї̀сть Мене́, бу́де жѝти завдяки́ Мені̀.

Це — Хлі̀б, що зійшо́в з нѐба. Він не такѝй, як ваші батькѝ їли ма̀нну і все ж таки́ помѐрли: Хто їсть цѐй Хліб, той жи́тиме ві̀чно.

Цѐ Він сказав у синаго̀зі, навча́ючи в Капернау̀мі.

Тоді бага̀то хто з Його у̀чнів, почу̀вши це, сказа̀ли: Це жорсткі̀ слова́! Хто̀ може їх слу̀хати?

Але Ісус, зна̀ючи в Собі́, що Його у̀чні наріка̀ють через це, сказа̀в їм: Хіба це вас драту̀є?

А що̀ ж, якщо поба̀чите Лю́дського Сѝна, що підійма́ється тудѝ, де Він був рані̀ше?

Ду̀х - напо́внює життя̀м; а ті̀ло - не прино́сить жо̀дної ко́ристі. Слова̀, які Я сказа̀в вам, — це ду̀х і життя̀.

Але се́ред ва̀с є де́які, що не ві̀рять. Адже́ Ісу̀с з са́мого поча̀тку знав тѝх, хто не ві̀рить і хто вѝдасть Його.

І Він сказа̀в: Тому́-то Я й сказа̀в вам, що ніхто̀ не може прийтѝ до Ме́не, якщо цѐ не бу́де да̀но йому́ від Ба̀тька.

Багато хто з учнів пішли від Ісуса. Визнання Петра

(Порівн. Мт.16:13-20; Мр.8:27-30; Лк.9:18-21)

В результаті цього̀ бага́то хто з Його у̀чнів пішо̀в і вже не ходѝв з Ним.

Тоді Ісус сказа̀в Дванадцятьо̀м: Чи не хо́чете й вѝ пітѝ?

Симон Петро̀ відпові̀в Йому: Го̀споди! До ко̀го нам іти? Тѝ маєш Слова̀ вічного життя̀.

І ми пові̀рили та перекона̀лися, що Тѝ — Святий Бо̀жий.

Ісус відпові̀в їм: Хіба не дванадцятьо̀х вас Я вѝбрав? Але одѝн з вас — дия̀вол.

А це Він говорѝв про Ю̀ду, сина Си́мона Іскаріо̀та, бо цѐй хотів вѝдати Його́, бу́дучи одним з Двана̀дцяти.

Нотатки до глави

Вірш 1 – «Галілейське море», воно ж «Тиверіадське». Див.: Ів.21:1. А також має назви: «море Кіннереф» Чис.34:11, «Генісаретське озеро» Лк.5:1.

Христос перебуває на Галілейському морі, що географічно відповідає тому самому Генісаретському озеру (озеро Кінерет); його сучасна назва — Lake Tiberias, Sea of Galilee; Тиверіада (нині — Теверія) розташована на його західному березі, а Віфсаїда — на північно-східному.

Вірш 19 - №4712 (στάδιον) стадіїв, близько 185 м. Це озеро довжиною близько 21 км, а його найбільша ширина — близько 13 км. А учні пропливли всього 4,5 км – 5,5 км. Весловий човен розганяється до 6 км/год. Якщо вони пропливли 5 км, їм ще залишалося проплисти мінімум 8 км, на що знадобилося б мінімум 1 год. 20 хв. А середня швидкість пішохода, який пересувається по рівній дорозі з твердим покриттям, становить 5–6 км/год.

Вірш 21 – (Лопухін) Євангелісти Матвій і Марк вказують час, коли Ісус підійшов до апостолів по морю, тобто в четверту нічну варту. А Іван вказує відстань, яку пропливли учні до зустрічі з Ним. Коли учні хотіли прийняти Ісуса в човен, він в той же час пристав до берегів Капернаума.

За Євангеліями від Матвія та Марка, на відміну від Івана, вони таки прийняли Ісуса в човен, і буря вщухла. Щоб примирити ці нібито суперечливі свідчення євангелістів, можна припустити, що Іван не згадав про саме сходження Христа в човен, щоб зробити акцент на чуді раптового прибуття човна до місця призначення.

Це було друге чудо, звершене Христом в Галілеї, про яке згадує євангеліст Іван. За цей період часу Христос, звичайно, звершив у Галілеї ще багато чудес, але Іван описує лише два з них — насичення п’яти тисяч і ходіння по морю.

З якою метою Іван повідомляє про ходіння Христа по морю? (1) Ймовірно, щоб показати, що Христос допомагатиме апостолам у всіх небезпеках, навіть коли Він далеко від них за місцем перебування. (2) У цьому чуді Іван міг бачити доказ того, що Христос має владу над силами природи. Він за Своєю божественною природою вище закону тяжіння і просторової обмеженості, ходить по схвильованому морю. При одному Його наближенні до корабля буря припиняється, в іншому подібному випадку (Мт.8:22) буря припиняється за Його словом.

Вірш 27 - Коментар Грецького Нового Заповіту (Кембридж):

«Нам потрібно враховувати мовні звороти Східних мов, де частка «не» означає, як це часто зустрічається в Писанні, «не тільки, але й також», або «не стільки..., як». Серед такого роду місць там наведені також і 1Пет.3:3-4; 1Тим.2:9.

Суть таких зворотів полягає в тому, що значущість першої частини порівняння ніби занижується для того, щоб підкреслити важливість другої частини порівняння. Якщо не визнавати наявність таких зворотів, можна дійти тупикових висновків, наприклад:

1. «Старайтесь не про тлінну їжу, а про їжу, що залишається на вічне життя...» Ів.6:27. (Не заробляйте собі на життя.)

2. Коли Ізраїль відрікся від Самуїла, зажадавши царя, Бог сказав: «Адже не тебе вони відкинули, але відкинули Мене» 1Сам.8:7. Хоча у вірші 8 прямо сказано, що вони відкинули Самуїла. Тобто, відкинули не стільки Самуїла, скільки Бога.

3. Петру Ісус сказав: «Не тіло і кров відкрили тобі це, але Мій Батько...» Мт.16:17. Але на початку Петро почув про Христа все ж таки від тіла й крові, коли його брат Андрій сказав йому: «Ми знайшли Месію...» Ів.1:41. Тому Петро отримав відкриття не тільки від тіла й крові, але, швидше, від Небесного Батька.

4. «...а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто Мене послав» Мр.9:37. (Ті, хто прийняв Христа, не приймають Його, а Того, Хто Його послав).

5. «Той, хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене» Ів.12:44 (Той, хто вірує в Христа, не вірить у Нього, а в Того, Хто послав Його).

6. В тому числі і Лк.14:12-14 «коли робиш обід або вечерю, не клич своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ні багатих сусідів... Але... клич жебраків, калік, кульгавих, сліпих». Тобто, клич не тільки своїх друзів, а й...

7. «...ти збрехав не людям, а Богу» Дії.5:4. (Ананія і Сапфіра не збрехали Петру, а тільки Богу).

8. «Нехай вашою прикрасою буде не зовнішнє плетіння волосся, не золоті прикраси, не одягання пишного вбрання, 4 але невидима людина серця в нев'янучій прикрасі лагідного й миролюбного духу, що є в очах Бога дуже цінною.» 1Пет.3:3-4.

Біблійний підручник Геллі: «Ми не тлумачимо 1Пет.3:3-5 як заборону бути зовні привабливим, але бачимо тут скоріше застереження щодо надмірного приділення уваги зовнішності, пам'ятаючи, що жодні прикраси не можуть замінити краси християнського характеру».

В наших зворотах мови точніше було б перекласти цей уривок так: «Нехай прикрасою жінки буде не (тільки, стільки) зовнішнє оздоблення, як наприклад, зачіска, носіння золота, перлів чи дорогого одягу, а (скоріше) внутрішня прикраса лагідного й мовчазного духу».

Вірш 44 – «привабить» – наближати, вабити, захоплювати, притягувати когось, спонукати, викликати інтерес, привертати до себе.

Вірш 60 – «жорсткі» №4642 (σκληρός) жорсткий, твердий, тугий, жорстокий, важкий.

Поділитися уривком

Telegram Facebook Viber
Ваша бібліотека Збережені уривки

Ви ще нічого не зберегли.