Ісус залишає Юдею і знову йде в Галілею
А коли Ісус дізна̀вся, що фарисѐї почули про тѐ, що Ісус здобува̀є й хрѐстить учнів бі̀льше, ніж Іва̀н, —
хоча Сам Ісу̀с не надава̀в хре́щення, а Його у̀чні, —
то Він залиши́в Юдѐю і знову пішов в Галілѐю.
А Йому потрі̀бно було́ прохо́дити через Сама̀рію.
Зустріч Ісуса з самаритянкою
І ось Він прихо́дить до самаритя́нського мі̀ста, що назива́лося Сиха̀р, неподалі́к від діля́нки землі̀, яку Я̀ків дав своє́му сину Йо̀сипу.
І та̀м була́ крини́ця Я̀кова. Тож Ісу̀с, втоми́вшись від по̀дорожі, сиді́в біля кринѝці. Була́ прибли́зно шоста годѝна.
Прихо́дить жі̀нка із Самарії набра́ти водѝ. Ісус ка̀же їй: Да̀й Мені́ пити.
Бо Його у̀чні пішли́ до мі̀ста, щоб купи́ти ї̀жу.
Тоді самаритя́нська жі̀нка ка̀же Йому: Я̀к це Ти, бу́дучи юдѐєм, про́сиш пити в мѐне, жі́нки самаритя̀нки? Бо юдѐї з самаритя̀нами не спілку̀ються.
Ісус сказа̀в їй у ві́дповідь: Якби ти зна̀ла Божий да̀р, і Хто̀ Той, Хто ка̀же тобі́: Дай Мені́ пѝти, то ти сама̀ проси́ла б у Ньо́го, і Він да̀в би тобі́ живу̀ во̀ду.
Жі̀нка ка̀же Йому: Па̀не! Тобі́ й набра̀ти ні́чим, а крини́ця глибо̀ка; зві̀дки ж у те́бе жива вода̀?
Хіба ти бі̀льший за нашого батька Я̀кова, який да̀в нам цю кринѝцю і са̀м з неї пив, і його синѝ, і його дома́шня худо̀ба?
Ісус сказа̀в їй у ві́дповідь: Ко̀жен, хто п’є цю̀ воду, зно̀ву захоче пити,
а хто ви́п’є во̀ду, яку Я̀ йому дам, той в жодному ра̀зі не бу́де відчувати спра̀ги ніко̀ли! Але вода̀, яку Я̀ йому дам, стане в ньо́му джерело́м водѝ, що тече́ у вічне життя̀.
Жінка ка̀же Йому: Па̀не! Да̀й мені́ цієї водѝ, щоб я не відчува́ла спра̀ги і не прихо́дила сюди набира̀ти.
Ісус ка̀же їй: Сходѝ, поклич свого́ чолові̀ка і прихо́дь сюдѝ.
Жінка сказа̀ла у ві́дповідь: В ме́не нема̀є чолові́ка. Ісус ка̀же їй: Ти справедлѝво сказала щодо то̀го, що чолові̀ка в те́бе нема̀є,
бо в те́бе було́ п’я̀ть чолові̀ків, і то̀й, хто за̀раз в те́бе, — не чолові̀к тобі́. Це ти ві̀рно сказала.
Жінка ка̀же Йому: Па̀не! Я ба̀чу, що Ти проро̀к!
Наші батькѝ поклоня́лись на цій горі̀, а вѝ ка́жете, що мі̀сце, де треба поклоня̀тися, знахо́диться в Єрусалѝмі.
Ісус ка̀же їй: Пові̀р Мені́, жі̀нко, що настає́ ча̀с, коли і не на цій горі̀, і не в Єрусалѝмі ви бу́дете поклоня́тись Ба̀тькові.
Вѝ поклоня́єтесь тому́, чого́ ви не зна̀єте, а мѝ поклоня́ємось тому̀, що ми зна̀ємо, бо спасі̀ння - від юдѐїв.
Але настає́ ча̀с і вжѐ наста́в, коли і̀стинні покло́нники бу́дуть поклоня̀тись Ба́тькові в ду̀сі та і̀стині, бо са́ме такѝх покло́нників Батько шука̀є Собі́.
Бо̀г є Ду̀х, і ті, хто поклоня̀ється Йому, повинні поклоня́тись в ду̀сі та і̀стині.
Жінка ка̀же Йому: Зна̀ю, що при́йде Месі̀я, Який назива́ється Христо̀м. Коли Він прѝйде, то розпові̀сть нам про всѐ.
Ісус ка̀же їй: Це Я̀, що розмовля̀ю з тобо́ю.
А в цей ча̀с прийшли́ Його у̀чні і здивува̀лись, що Він розмовля́в з жі̀нкою; проте́ ніхто̀ не сказа́в: Про що̀ Ти пита̀єш? Або: Чому̀ Ти розмовля̀єш з нею?
Тоді жі̀нка залиши́ла свій водоно̀с, пішла́ до мі̀ста і ка̀же лю́дям:
Йді̀ть, подиві́ться на Чолові̀ка, Який розпові́в мені́ всѐ, що я зробѝла. Чи не Ві̀н Христос?
Вони ви́йшли з мі̀ста й пішли́ до Ньо̀го.
Тим ча̀сом учні просѝли Його, ка̀жучи: Учѝтелю! Ї̀ж.
Але Він сказа̀в їм: В Ме́не є̀ ї̀жа, якої ви не зна̀єте.
Тоді у̀чні почали́ говорѝти один до о́дного: Невже́ хтось приніс Йому пої̀сти?
Ісус ка̀же їм: Моя́ ї̀жа — щоб Я вѝконав волю Того̀, Хто посла̀в Мене́, і дові̀в Його справу до кінця̀.
Хіба ви не ка̀жете, що ще чотири мі̀сяці, і наста́нуть жнива̀? Так о̀сь, Я кажу̀ вам: Піднімі́ть ваші о̀чі й подиві́ться на нѝви, оскі́льки вони бі̀лі та сти́глі для жнѝв.
Хто збира́є врожа̀й, той отри́мує винагоро̀ду і збира́є плі̀д у вічне життя̀, та̀к що і той, хто сі̀є, і той, хто жнѐ, бу́дуть ра̀зом радіти.
Бо в цьо́му вѝпадку справедли́вий вѝслів: Одѝн сі̀є, а і̀нший жнѐ.
Я посла́в вас жа̀ти тѐ, над чим вѝ не трудѝлися; і̀нші труди́лись, а вѝ ввійшлѝ в їхній труд.
І багато самаритя̀н з то́го мі̀ста пові̀рили в Нього завдяки́ слову жі̀нки, яка сві̀дчила, що Він розпові́в їй всѐ, що вона зробѝла.
І тому́, коли самаритя́ни прийшлѝ до Ньо́го, то просѝли Його залишѝтись в них; і Він пробу̀в там два дні̀.
І ще бі̀льше народу пові̀рило завдяки́ Його̀ слову.
А тій жінці вони каза̀ли: Ми вже не по твої̀м ро́зповідям ві̀римо, бо самі̀ почу́ли й зна̀ємо, що Він ді̀йсно Спаси́тель сві̀ту.
Ісус зцілює сина царського чиновника
А як мину́ло два дні̀, Він вѝрушив звідти в Галіле́ю.
Бо Сам Ісу̀с засві́дчив, що проро̀к не ма̀є поша̀ни в се́бе на батьківщѝні.
А коли Він прийшо́в в Галілѐю, то галілѐяни прийнялѝ Його, ба́чивши всѐ, що Він зробѝв на свя́ті в Єрусалѝмі, — бо й вонѝ ходи́ли на свя̀то.
І ось Ісус зно̀ву прийшо́в до Галіле́йської Ка̀ни, де перетвори́в воду на вино̀. А в Капернау̀мі був один ца́рський чино̀вник, у якого був хворий сѝн.
Ві̀н, почу̀вши, що Ісус прибу́в з Юдеї в Галілѐю, прийшо̀в до Нього і проси́в Його прийтѝ і зціли́ти його сѝна, який був при смѐрті.
Ісус сказа̀в йому: Ви ніза̀що не пові̀рите, якщо не поба̀чите чудоді́йних зна̀ків та чудѐс.
Ца́рський чино̀вник ка̀же Йому: Го̀споди! Прийдѝ, по́ки не помѐрла моя́ дитина!
Ісус ка̀же йому: Йдѝ, твій син живѝй! Цей чолові́к пові̀рив сло̀ву, яке сказа́в йому Ісу̀с, і пішо̀в.
Коли ж він був ще в доро̀зі, його слу́ги ви́йшли йому назу̀стріч, ка̀жучи, що його хлопчик живѝй!
А він запита̀в у них: «О котрі́й годѝні стало йому кра̀ще?» І вони сказа̀ли йому: «Вчо̀ра о сьомій годѝні відпусти́ла його гаря̀чка».
З цьо́го батько дізна̀вся, що це була́ та са́ма годѝна, коли Ісус сказа̀в йому: «Твій син живѝй». І повірив він са̀м і весь його ді̀м.
Це вже дру̀гий чудоді́йний зна̀к зроби́в Ісу̀с, поверну́вшись з Юдѐї в Галілѐю.