Ісус втретє з’явля́ється Свої́м у́чням
Після цьо̀го Ісус зно̀ву показа́в Себе́ Свої́м у̀чням біля Тиверіа́дського мо̀ря. А показа̀в Себе́ та̀к:
були́ ра̀зом Симон Петро, і Фома, зва́ний Близнюко́м, Нафанаїл з Галіле́йської Ка̀ни, сини́ Зеведѐя, і двоє і̀нших з Його у̀чнів.
Симон Петро ка̀же їм: Я йду лови́ти рѝбу. Вони ка̀жуть йому: І мѝ йдемо́ з тобо̀ю. Вони пішлѝ й сі́ли в чо̀вен, але нічо́го не зловѝли тієї но́чі.
А коли вже наста́в ра̀нок, на бѐрезі стоя́в Ісу̀с; проте́ учні не впізна̀ли, що це Ісу̀с.
Ісус ка̀же їм: Діти! Чи є̀ у вас якась ї̀жа? Вони відповілѝ Йому: Ні.
Він же сказа̀в їм: Заки́ньте сітку право̀руч від човна́, і ви зло̀вите. Вони закѝнули, і вже не моглѝ ви́тягнути сі̀тку через вели́ку кількість рѝби.
Тоді у̀чень, якого люби́в Ісу̀с, ка̀же Петру́: Це ж Госпо̀дь! А Симон Петро, почу̀вши, що це Госпо̀дь, підв’яза́вся верхнім о̀дягом, бо він був без ве́рхнього о̀дягу, — і ки́нувся в мо̀ре.
А і̀нші учні припливли́ на човні̀, бо були́ недале́ко від бѐрега, близько двохсот лі̀ктів, тя́гнучи сітку з рѝбою.
Коли ж вони ви́йшли на бѐрег, ба́чать розкла́дений вого̀нь, рибу і хліб, що лежа̀ли.
Ісус ка̀же їм: Принесі́ть рѝби, які ви щойно зловѝли.
Тоді пішо́в Симон Петро̀ й ви́тягнув на зѐмлю сі́тку, напо́внену вели́кими рѝбами, яких було́ сто п’ятдеся́т трѝ; і при такій великій кі̀лькості сітка не порва̀лась.
Ісус ка̀же їм: Підхо̀дьте, сні̀дайте. І ніхто з учнів не нава̀жувався запита́ти Його: Хто̀ Ти? — зна̀ючи, що це Госпо̀дь.
Ісус підхо̀дить, бере́ хлі̀б і дає̀ їм, тако́ж і рѝбу.
Цѐ вже втрѐтє Ісус показа̀в Себе́ Свої́м у̀чням після Свого́ воскресі́ння з мѐртвих.
Розмова Ісуса з Петром
А коли вони посні̀дали, Ісус ка̀же Симону Петру̀: Сѝмоне, сину Іва̀на! Чи лю̀биш ти Мене́ бі̀льше, ніж вонѝ? Петро ка̀же Йому: Та̀к, Го́споди! Ти зна̀єш, що я люблю̀ Тебе́. Ісус ка̀же йому: Пасѝ Мої́х ягня̀т.
Зно̀ву каже йому вдру̀ге: Сѝмоне, сину Іва́на! Чи лю̀биш ти Мене́? Петро каже Йому: Та̀к, Го́споди! Ти зна̀єш, що я люблю̀ Тебе́. Ісус ка̀же йому: Пасѝ Моїх овѐць.
Каже йому втрѐтє: Сѝмоне, сину Іва́на! Чи лю̀биш ти Мене́? Петро засмутѝвся, що Він втрѐтє сказа́в йому: Чи лю̀биш ти Мене́? і ка̀же Йому: Го̀споди! Ти всѐ знаєш; Ти зна̀єш, що я люблю̀ Тебе́. Ісус ка̀же йому: Пасѝ Мої́х овѐць.
І̀стинно, і̀стинно кажу́ тобі́: Коли ти був молодѝй, то са̀м підв’я́зувався і ходѝв, куди хоті̀в; а коли постарі̀єш, то простя́гнеш свої́ ру̀ки, і і̀нший підв’яже тебе́, і поведѐ, куди не хо̀чеш.
А сказа̀в Він це, даючи́ зрозумі̀ти, якою смѐртю Петро просла́вить Бо̀га. І, сказа̀вши це, ка̀же йому: Йди за Мно̀ю.
Ісус про учня Івана
Петро, оберну̀вшись, побачив, що за ним іде у̀чень, якого люби́в Ісу̀с і який на вечѐрі, схили́вшись до Його́ грудѐй, сказа̀в: «Го̀споди! Хто̀ вѝдасть Тебе́?»
І поба̀чивши його, Петро ка̀же Ісусу: Го̀споди! А ві̀н що?
Ісус ка̀же йому: Якщо Я хо̀чу, щоб він залиша̀вся, до́ки Я прийду̀, що̀ тобі́ до то́го? Тѝ йди за Мно̀ю.
І розійшло̀сь це сло̀во серед браті̀в, що цей у̀чень не помрѐ. Хоча Ісус не сказа̀в йому, що він не помрѐ, а лише́ сказа̀в: Якщо Я хо̀чу, щоб він залиша̀вся, до́ки Я прийду̀, що̀ тобі́ до то́го?
Заключні слова́
Цей у̀чень і сві̀дчить про це, і написа̀в це; і ми зна̀ємо, що його сві̀дчення правдѝве.
Тако́ж є і багато і̀ншого, що зроби́в Ісу̀с; але́, якби́ писа̀ти про кожне з них окрѐмо, то, ду̀маю, і сам сві̀т не вмістѝв би напи́саних кнѝг.