Знущання воїнів над Ісусом Мт.27:27-31; Мр.15:16-20
І тоді Пілат взя̀в Ісуса й ви́сік Його батого̀м.
А воїни, сплі́вши віно̀к з колю́чої рослѝни, покла́ли Йому на го̀лову й одягли́ Його в яскраво-червону ма̀нтію,
і підхо̀дили до Нього та й каза̀ли: Здра̀стуй, юдейський Ца̀рю! І би́ли Його по щока̀х.
А Пілат зно̀ву ви́йшов назо̀вні і сказа̀в їм: Ось, я виво́джу Його до ва̀с, щоб ви зна̀ли, що я не знахо́джу в Ньому жо́дної винѝ.
Тоді вѝйшов Ісус, одя́гнений у віно̀к з колю́чої росли́ни та в яскраво-червону ма̀нтію. І Пілат ка̀же їм: О̀сь — Людѝна!
Коли ж первосвяще́ники і слу́ги поба̀чили Його, то закрича̀ли, ка̀жучи: Розіпнѝ! Розіпнѝ! Пілат ка̀же їм: Візьміть Його вѝ і розіпні̀ть, бо я̀ не знахо̀джу в Ньому винѝ.
Юдеї відповілѝ йому: Ми маємо Зако̀н, і за Зако̀ном Він повинен помѐрти, бо зроби́в Себе́ Божим Сѝном!
Коли ж Пілат почу̀в це сло̀во, то ще бі̀льше зляка̀вся.
І зно̀ву ввійшо́в до пала́цу правѝтеля й ка̀же Ісусу: Зві̀дки Ти? Але Ісус не да̀в йому ві́дповіді.
Тоді Пілат ка̀же Йому: Ти зі мно̀ю не розмовля̀єш? Хіба не зна̀єш, що я маю владу відпустѝти Тебе́ і маю владу розіп'я̀ти Тебе́?
Ісус відпові̀в: Ти не ма̀в би наді Мною ніякої вла̀ди, якби не було́ тобі да́но звѐрху. Тому̀ більший гріх має то̀й, хто вѝдав Мене́ тобі́.
Після цьо̀го Пілат намага́вся відпустѝти Його. А юдеї закрича̀ли, ка̀жучи: Якщо відпу̀стиш Його, ти не дру̀г кѐсарю! Ко̀жен, хто ро́бить себе́ царѐм, — протѝвиться кѐсарю!
Тоді Пілат, почу́вши ці слова̀, ви́вів Ісуса назо̀вні і сів на судді́вське мі̀сце, яке назива́ється Кам’яне Підвѝщення, а по-єврейськи Гавва̀фа.
А це був дѐнь приготува́ння до Па̀схи. Було́ бли́зько шостої годѝни. І Пілат ка̀же юдеям: О̀сь ваш Ца̀р!
Але вони закрича̀ли: Візьмѝ, візьмѝ, розіпнѝ Його! Пілат ка̀же їм: Вашого Царя̀ розіпну̀? Первосвяще́ники відповілѝ: Нема̀ у нас царя̀, крім кѐсаря!
І тоді він вѝдав Його їм на розп'я̀ття. І вони забра̀ли Ісуса.
Розп'яття Ісуса Мт.27:32-38; Мр.15:21-32; Лк.23:26-43
І, несучи́ Свій хрѐст, Він ви́йшов на мі̀сце, що назива́ється Черепнѐ, яке по-єврѐйськи назива́ється Голго̀фа.
Там розп'я́ли Його̀ і з Ним двох і̀нших, по той і по інший бі̀к, а посерѐдині — Ісу̀са.
Пілат же і таблѝчку написа́в, і встанови́в її на хресті̀. І було́ напѝсано: Ісус Назаря̀нин, юдейський Ца̀р.
Цей на̀пис читало багато юдѐїв, бо мі̀сце, де був розіп'я́тий Ісу̀с, було́ недале́ко від мі̀ста, і було́ напѝсано по-єврейськи, по-латині, по-грецьки.
Але юдейські первосвяще́ники каза̀ли Пілату: Не пишѝ: Юдейський Ца̀р, але що Ві̀н сказа́в: Я̀ юдейський Цар.
Пілат відпові̀в: Що я написа̀в, те написа̀в.
А во̀їни, коли розп'я̀ли Ісуса, взя́ли Його о̀дяг і розділи́ли на чотири частѝни, кожному воїну по частѝні, і нижній ллянѝй одяг. А нижній лляни́й о̀дяг був не зшѝтий, а весь тка́ний від са́мого вѐрху.
Тому́ вони сказа̀ли один о̀дному: Не ста́немо розрива̀ти його, а киньмо про ньо́го жѐреб, кому́ діста̀неться, — щоб збуло́сь Писа̀ння, яке гово̀рить: «Розділи́ли Моє́ вбрання̀ між собою і про Моє́ вбрання̀ ки́дали жѐреб». Тому̀ ці воїни зробѝли це.
А біля хреста̀, на якому висі́в Ісу̀с, стоя̀ли: Його ма̀ти, сестра̀ Його ма́тері, Марія Клео̀пова та Марія Магдалѝна.
Ісу̀с же, поба́чивши ма̀тір і поруч з нею у̀чня, якого любѝв, ка̀же Свої́й матері: Жінко! Ось, твій сѝн.
Потім каже у̀чневі: Ось, твоя́ ма̀ти! І з то́го ча̀су цей у̀чень взяв її до сѐбе.
Смерть Ісуса Мт.27:45-56; Мр.15:33-41; Лк.23:44-49
Після цьо̀го Ісус, зна̀ючи, що все вже завѐршено, щоб ви́коналось Писа́ння до кінця̀, ка̀же: «Я прагну пѝти!»
Тут стоя́ла посу̀дина, напо́внена о̀цтом. Во̀їни, намочи́вши оцтом гу̀бку і настроми́вши її на гілку ісо̀пу, піднесли́ до Його у̀ст.
Коли ж Ісус спро̀бував оцет, Він сказа̀в: «Здійснѝлось!» І, схили́вши го̀лову, відда́в ду̀х.
Але оскі́льки тоді був день приготува̀ння, то юдеї, щоб не залиши́ти тіл на хресті́ в субо̀ту, — адже́ та субо̀та була́ вели́ким днѐм, — попроси́ли Піла̀та, щоб у них переби́ли гомі̀лки й знялѝ їх.
Тому́ прийшли́ во̀їни й переби́ли гомі̀лки першому і дру́гому, розп'я̀тим ра́зом з Ним.
Коли ж підійшли́ до Ісу̀са й поба̀чили, що Він вже помѐр, не перебѝли в Ньо́го гомі̀лок,
але один з во̀їнів спи́сом проколо́в Йому бі̀к, і тієї ж мѝті ви́текла кро̀в і вода̀.
І то̀й, хто це поба̀чив, засві̀дчив, і його сві̀дчення правдѝве. Він зна̀є, що гово́рить і̀стину, щоб ви пові̀рили.
Адже́ це ста́лось для то̀го, щоб збуло́сь Писа̀ння: «Його кі̀стка не бу̀де зла̀мана».
Писа́ння гово̀рить тако́ж і і̀нше: «Бу́дуть диви́тись на То̀го, Кого́ проколо̀ли».
Поховання Ісуса в гробниці і охорона гробниці Мт.27:57-61; Мр.15:42-47;
Лк.23:50-56
А після цьо̀го Йо̀сип з Аримафѐї, бу́дучи у́чнем Ісу̀са, але тає̀мним че́рез стра̀х пе́ред юдѐями, попроси́в Піла̀та, щоб зня̀ти тіло Ісу̀са; і Пілат дозво̀лив. Тоді він прийшо̀в і зня̀в тіло Ісу̀са.
Прийшо́в тако́ж і Никодѝм, який рані́ше прихо́див до Ісуса вночі̀, прині́сши су̀міш із смѝрни та ало̀е, близько ста фу̀нтів.
Тоді вони взя̀ли тіло Ісуса й обгорну́ли тонки́м лляни́м полотно̀м з па́хощами, як у юдеїв є зви́чай хова̀ти.
В то́му мі̀сці, де Його розп'я̀ли, був са̀д, а в саду̀ — нова́ гробнѝця, в якій ще ніхто не був похо̀ваний.
Туди покла́ли Ісу̀са з причи́ни дня юдейського приготува̀ння, бо гробнѝця була́ блѝзько.