Первосвященицька молитва Ісуса про єдність Його учнів
Ісус сказа̀в це і, підня́вши Свої́ очі до нѐба, сказа̀в: Ба̀тьку! Прийшо́в ча̀с, просла̀в Свого́ Сѝна, щоб Сѝн просла́вив Тебѐ,
так са̀мо, як Ти дав Йому вла̀ду над кожним ті̀лом, щоб усі̀м, кого́ Ти да̀в Йому, Він да̀в їм вічне життя̀!
А це вічне життя̀ поляга́є в то̀му, щоб пізнава́ли Тебѐ, єдиного істинного Бо̀га, і по́сланого Тобою Ісуса Христа̀.
Я просла̀вив Тебе́ на землі̀, ви́конав до кінця̀ спра̀ву, яку Ти доручи́в Мені́ вѝконати.
І тепер Тѝ, Ба̀тьку, просла̀в Мене́ поруч з Собо̀ю сла̀вою, яку Я ма̀в у Те́бе ще до існува́ння сві̀ту.
Я відкрив Твоє́ ім’я̀ лю̀дям, яких Ти да̀в Мені́ зі сві̀ту. Вонѝ були́ Твої̀, і Ти да̀в їх Мені̀, і вони вѝконали Твоє́ Сло̀во.
Тепер вони зрозумі̀ли, що всѐ, що Ти да̀в Мені́, — це від Тѐбе,
бо Слова̀, які Ти да̀в Мені̀, Я переда́в ї̀м, і вони прийнялѝ їх, і дійсно зрозумі̀ли, що Я ви́йшов від Тѐбе, і пові̀рили, що Тѝ Мене́ посла́в.
Я про нѝх прошу́, не про сві̀т прошу́, але про тѝх, кого́ Ти да̀в Мені̀, бо вони Твої̀.
І все Моє̀ — Твоє̀, і Твоє̀ — Моє̀; і Я просла̀вився в нѝх.
Я вже не в сві̀ті, але вонѝ в світі, а Я йду до Тѐбе. Святий Ба̀тьку! Збережѝ їх в Своє́му і̀мені, яке Ти Мені́ да̀в, щоб вонѝ були́ однѐ, як і Мѝ.
Коли Я̀ був з нѝми, Я зберіга̀в їх в Твоє́му і̀мені, яке Ти дав Мені̀. І Я збері̀г їх, і ніхто̀ з них не загѝнув, крім сина загѝбелі, щоб збуло́сь Писа̀ння.
А тепѐр Я йду до Тѐбе, і це кажу́ в сві̀ті, щоб вони ма̀ли в собі́ Мою́ доскона́лу ра̀дість.
Я переда́в їм Твоє́ Сло̀во; і світ знена̀видів їх, бо вонѝ не зі сві̀ту, як і Я̀ не зі сві̀ту.
Я не прошу̀, щоб Ти забра̀в їх зі сві̀ту, але щоб збері̀г їх від зла̀.
Вонѝ не зі сві̀ту, як і Я̀ не зі сві̀ту.
Освяти́ їх і̀стиною; Твоє́ Сло̀во є і̀стина.
Як Тѝ посла́в Менѐ в сві̀т, так і Я̀ посла́в ї̀х у сві̀т.
І за нѝх Я посвя̀чую Себе́, щоб і вонѝ були́ освя́чені і̀стиною.
І Я не ті̀льки за нѝх прошу́, але й за тѝх, хто пові̀рить в Мѐне через їхнє сло̀во,
щоб усі̀ вони були́ однѐ, як Ти, Батьку, в Мені̀, і Я в Тобі̀, щоб і вонѝ були́ в На̀с, — щоб сві̀т пові̀рив, що Тѝ посла́в Менѐ.
І сла̀ву, яку Ти дав Мені̀, Я дав ї̀м, щоб вони були́ однѐ, як Мѝ однѐ.
Я в нѝх, і Ти в Мені̀, щоб вонѝ були́ дове́дені до доскона̀лості в є̀дності, і щоб сві̀т пізна̀в, що Тѝ посла́в Менѐ і полюби́в ї̀х, як полюби́в Менѐ.
Ба̀тьку! Я хо̀чу, щоб ті̀, кого́ Ти да̀в Мені̀, були́ ра́зом зі Мно̀ю там, де Я̀, щоб вони ба̀чили Мою́ сла̀ву, яку Ти да̀в Мені̀, бо Ти полюбѝв Мене́ ще до заснува́ння сві̀ту.
Пра́ведний Ба̀тьку! Хоча світ Тебе́ не пізна̀в, але Я̀ пізна̀в Тебе́, і вонѝ пізна̀ли, що Тѝ посла́в Менѐ.
І Я відкрѝв їм Твоє́ ім’я́ і щѐ відкри́ю, щоб любо̀в, якою Тѝ полюби́в Менѐ, була́ в нѝх, і Я̀ в них.