Привітання
Яків, раб Бо̀га і Го́спода Ісуса Христа̀, дванадцяти́ племена̀м, що перебува́ють в діа̀спорі, - вітаю!
Радійте в випро́буваннях
Вважа́йте великою ра̀дістю, братѝ мої́, кожен ра̀з, коли потрапля́єте у всіля́кі випро̀бування,
зна̀ючи, що випро́бування вашої ві̀ри виробля́є терпелѝвість та витрива̀лість;
а терпелѝвість та витрива̀лість повинні мати доскона̀лий результа́т, щоб ви були́ доскона̀лими і неушко̀дженими, ні в чо́му не ма́ючи недо̀ліка.
Якщо ж кому́сь із вас браку́є му̀дрості, нехай про́сить у Бо̀га, Який дає́ всім щѐдро й не докоря̀ючи, - і бу́де да̀но йому.
Але нехай про́сить з ві̀рою, анітро́хи не сумніва̀ючись, бо то̀й, хто сумніва̀ється, поді́бний до морсько́ї хвѝлі, що підійма́ється і ки́дається ві̀тром.
Нехай така людина не ду̀має, що вона отрѝмає щось від Го́спода.
Людина з двоя́кими думка̀ми не стійка́ на всі̀х свої́х шляха̀х.
Нехай хва́литься прини́жений бра̀т своє́ю висото̀ю,
а бага̀тий - свої́м принѝженням, бо він знѝкне, як польова́ кві̀тка.
Адже́ підійма́ється со̀нце ра́зом зі спѐкою і вису́шує траву̀, цвіт її обпада̀є і краса її ви́гляду гѝне; так са́мо і бага̀тий зів'яне в свої́х шляха̀х.
Щаслѝва людѝна, яка витри́мує випро̀бування, бо, бу́дучи вѝпробуваною, вона отри́має віно́к життя̀, який пообіця́в Господь тѝм, хто лю̀бить Його.
Нехай жоден зі споку̀шуваних не ка́же: «Бо̀г мене́ спокуша́є», бо Сам Бо̀г недосту̀пний споку́сі зло̀м, і Ві̀н ніко́го не спокуша̀є.
Але кожен спокуша̀ється, захо́плюючись і зама́нюючись власною прѝстрастю;
а потім прѝстрасть, завагі̀тнівши, наро́джує грі̀х, а зро́блений грі̀х наро́джує смѐрть.
Не обма̀нюйтесь, мої́ улю́блені братѝ.
Прийміть Слово, що володі́є потужністю
Всякий добрий дару̀нок і всякий доскона́лий да̀р схо́дить звѐрху, від Ба́тька небе́сних світѝл, у Яко̀го нема́є ані найме́ншої змі̀ни, ані ті̀ні перемі̀ни.
Захоті̀вши, Він народи́в нас Словом і̀стини, щоб нам бу̀ти де́яким пе́ршим пло̀дом Його творі̀нь.
Зна̀йте, мої́ улю́блені братѝ: Кожна людѝна повинна бути швидко́ю на слу̀хання, пові́льною на слова̀, пові́льною на гні̀в,
бо гні̀в людѝни не вико̀нує Божої пра̀вди.
Тому̀, скѝнувши всяку нечистоту̀ й за́лишок зло̀би, з ла̀гідністю приймі́ть наса́джене Сло̀во, яке має сѝлу, щоб спасти́ ваші ду̀ші.
Будьте ж викона̀вцями Сло́ва, а не тільки слухача̀ми, які обма̀нюють сами́х себе́.
Бо якщо хтось є слухачѐм Сло́ва, а не викона̀вцем, то він схо́жий на людѝну, яка розгляда̀є в дзе́ркалі приро́дні ри́си свого́ обличчя̀:
Вона роздивѝлась себе́, відійшла̀ і тут же забу́ла, яка̀ вона.
Але хто внѝкне в доскона̀лий Зако̀н, Закон свобо̀ди, і залѝшиться в ньо́му, той, бу́дучи не забу̀дькуватим слухачѐм, а викона́вцем ді̀ла, щаслѝвий бу́де в свої́й ді̀ї.
Якщо́ хтось з вас ду̀має, що він шану̀є Бо̀га, і не прибо̀ркує свого́ язика̀, а обма̀нює своє́ сѐрце, в то́го дарѐмне богошанува́ння.
Чѝсте й незаплямо̀ване богошанува́ння пе́ред Бо̀гом і Ба̀тьком поляга́є в то̀му, щоб піклува́тись про сирі̀т та вді̀в у ї́хньому го́рі та берегтѝ себе́ незаплямо̀ваним від сві̀ту.