Ми вже не раби, а сини́
До то́го ж скажу̀: До̀ти, до́ки спадкоє́мець є неповнолі̀тнім, він нічи́м не відрізня́ється від раба̀, хоча́ й госпо̀дар всього́;
але перебува́є в підпорядкува́нні в опікуні̀в і управи́телів до̀му до тѐрміну, призна́ченого ба̀тьком.
Так і мѝ, по́ки були́ неповнолі̀тні, були́ понево́лені при́нципами сві̀ту.
Та коли наста́ла повнота́ ча̀су, Бо̀г посла́в Свого́ Сѝна, Який народи́вся від жі̀нки, підкори́вся Зако̀ну,
щоб вѝкупити тѝх, хто під владою Зако̀ну, щоб мѝ отри́мали всино̀влення.
А оскільки вѝ - синѝ, то Бо̀г посла́в у наші серця̀ Духа Свого́ Сѝна, що вигу́кує: «А̀вва, Ба̀тьку!»
Тому̀ тѝ вже не ра̀б, а сѝн, а якщо сѝн, то і спадкоє̀мець, завдяки́ Бо̀гу.
Повернення до Закону Мойсея є те ж са́ме, що повернення до язичества
Але тоді̀, не зна̀ючи Бо̀га, ви були́ раба́ми тѝх, які за похо̀дженням не богѝ.
Тепѐр же, пізна̀вши Бо̀га, або, вірні̀ше, бу́дучи пі̀знані Бо̀гом, я̀к же ви зно̀ву поверта́єтесь до безси́лих і нікче́мних поча̀тків і хо́чете зно̀ву відда́ти себе́ їм в ра̀бство?
Дотрѝмуєтесь дні̀в, місяці̀в, часі̀в та ро̀ків.
Бою̀сь за вас, чи не дарѐмно я трудѝвся для вас.
Ба́тьківське зве́рнення Павла́ до галатів
Прошу̀ вас, братѝ, станьте поді́бними до мѐне, бо і я̀ поді́бний до ва̀с. Вѝ мене́ нічи́м не обра̀зили.
І ви зна̀єте, що впѐрше я̀ проголо́шував вам Радісну Зві̀стку через фізичну хворо̀бу,
одна́к вѝ не знѐхтували тѝм, що в моє́му ті̀лі було́ для вас вѝпробуванням, і не відкѝнули з оги́дою, але прийнялѝ мене́, немов Божого А̀нгела, немов Христа Ісу̀са.
Дѐ ж ваше тоді́шнє ща̀стя? Я сві̀дчу про вас, що, якби́ було́ можлѝво, ви вѝрвали б свої̀ очі і віддали́ мені̀.
Невже́ я став вашим во̀рогом, ка́жучи вам пра̀вду?
Ва̀с завзя́то домага̀ються нече́сним спо̀собом, адже́ хочуть вас відня̀ти, щоб ви проявля́ли прихи́льність до нѝх.
До́бре доклада́ти стара́нь в до̀брому завждѝ, а не тільки в мої́й прису̀тності у вас.
Ді̀ти мої́, яких я зно̀ву наро̀джую в му̀ках, до́ки не сформу́ється в вас Христо̀с!
Я хоті̀в би за́раз бути у ва̀с і говори́ти і̀ншим то́ном, бо я в розгу̀бленості щодо вас.
Алегорія з Агар'ю і Саррою - до́каз того́, що галати вільні
від підкорення Закону
Скажі̀ть мені́ вѝ, ті хто бажаєте бути під Зако̀ном: Хіба ви не чу̀єте, що̀ гово́рить Закон̀?
Адже́ напѝсано, що Авраа̀м мав двох сині̀в: одного̀ - від рабѝні, а дру̀гого - від ві̀льної.
Але то̀й, що від рабѝні, був наро́джений за ті̀лом, а то̀й, що від ві̀льної, наро́джений завдяки́ обіця̀нці.
Ці жінкѝ ви́ражені в о̀бразах. Вонѝ - два запові̀ти: одѝн - від гори́ Сина̀й, що наро́джує в ра̀бство, і цѐ - Ага̀р;
адже́ Ага̀р означа́є го́ру Сина̀й в Ара́вії і відповіда̀є сього́днішньому Єрусалѝму, бо ві̀н зі свої́ми ді̀тьми - в ра̀бстві.
А Єрусалѝм, який наверху̀, - ві̀льний; ві̀н є ма̀тір'ю всім на̀м.
Бо напѝсано: «Веселѝсь, безплі̀дна, тѝ, яка не наро̀джувала; викрѝкуй від радості й го́лосно кричѝ, тѝ, яка не зазнава́ла поло́гових му̀к; бо в покѝнутої набага́то бі̀льше діте́й, ніж у тіє́ї, що має чолові̀ка!»
А вѝ, братѝ, діти обіця̀нки через Ісаа̀ка.
Але, як тоді̀ наро́джений за ті̀лом переслі̀дував наро́дженого за ду̀хом, так і тепѐр.
Та що̀ гово́рить Писа̀ння? «Проженѝ раби́ню та її си́на, адже́ син рабѝні ніко́ли не бу́де спадкоє̀мцем ра́зом з сином ві̀льної».
Тож, братѝ, мѝ - діти не рабѝні, а ві̀льної!