Привітання
Павло, апо̀стол, по́сланий не людьмѝ і не че́рез людѝну, але Ісусом Христо̀м і Богом Ба̀тьком, Який воскреси́в Його з мѐртвих,
і всі братѝ, які зі мно̀ю - церква́м Гала̀тії:
Благода̀ть вам і мѝр від Бо̀га, нашого Ба̀тька, і Го̀спода Ісуса Христа̀,
Який відда́в Само́го Себѐ за наші гріхѝ, щоб вѝзволити нас від тепе́рішнього зло́го ві̀ку, з во́лі нашого Бо̀га й Ба̀тька.
Йому̀ сла̀ва на віки́ вікі̀в! І це спра́вді та̀к.
Яке має бути ста́влення до людей, які спотво̀рюють Христову
Радісну Звістку
Я диву̀юсь, що вѝ так скоро перехо̀дите від То̀го, Хто покли́кав вас Христо́вою благода̀ттю, до і̀ншого єва́нгелія,
якѐ, наспра́вді, не і̀нше, а тільки є де́які лю̀ди, які бентѐжать вас і бажа́ють спотво̀рити Христо́ву Радісну Зві̀стку.
Але́ якби́ на́віть мѝ чи А̀нгел з неба став пропові̀дувати вам всу̀переч тому̀, що мѝ вам пропові̀дували, нехай бу́де про̀клятий.
Як рані̀ше ми сказа̀ли, так і за̀раз щѐ раз кажу̀: Хто пропові̀дує вам всу̀переч тому̀, що ви прийнялѝ, нехай бу́де про̀клятий.
Хіба в людѐй я за́раз домага́юсь прихѝльності, чи в Бо̀га? Лю̀дям хіба намага́юсь догоджа̀ти? Якби́ я все ще догоджа́в лю̀дям, то не бу̀в би рабо́м Христа̀.
Радісна Звістка, яку проголо́шує Павло, не є лю́дська, а при́йнята ним через відкриття́ Ісуса Христа
Заявля̀ю вам, братѝ, що Радісна Зві̀стка, яка проголо̀шена мною, не є лю̀дська.
Тому́ що і я̀ прийня̀в її і навчѝвся не від людѝни, а че́рез відкриття̀ Ісуса Христа̀.
Адже́ ви чу̀ли про мій мину̀лий спо́сіб життя́ в юдаї̀змі, що я жорсто̀ко переслі̀дував Божу Цѐркву і винѝщував її,
і досяга́в у̀спіху в юдаї́змі більше за багатьо́х ровѐсників у моє́му наро̀ді, бу̀дучи надмі́рно завзя́тим захиснико̀м мої́х ба́тьківських переда̀нь.
Та коли Бо̀г, Який відділѝв мене́ ще від утро́би моє́ї ма̀тері й поклѝкав Своє́ю благода̀ттю, захоті́в
показа́ти в мені́ Свого́ Сѝна, щоб я проголо̀шував Радісну Зві̀стку про Ньо́го серед наро̀дів, - я одра̀зу ж не ста̀в ра́дитись з ті̀лом і кро̀в'ю,
і не пішо́в до Єрусалѝма до тѝх, які були́ апо̀столами рані́ше за мѐне, але ви́рушив до Ара̀вії, і зно́ву поверну́вся до Дама̀ска.
По̀тім, через три ро̀ки, я пішо́в до Єрусалѝма познайо́митись з Петро̀м і пробу̀в у ньо́го п'ятна́дцять дні̀в.
І̀ншого ж із апо̀столів я не ба́чив ніко̀го, крім Я̀кова, Госпо́днього бра̀та.
А відно́сно того̀, що я пишу̀ вам, перед Бо̀гом кажу́, не брешу̀.
Після цьо̀го я вѝрушив в області Сѝрії та Кілі̀кії.
А Христо́вим церква̀м в Юдѐї я особи́сто не бу̀в відо̀мий,
а тільки чу̀ли вони, що то̀й, хто переслі̀дував їх колись, тепѐр пропові́дує ві̀ру, яку колись винѝщував.
І вонѝ прославля́ли за ме́не Бо̀га.