Послання до Ефесян

Живіть як діти сві̀тла

1 О̀тже, будьте наслі́дувачами Бо̀га, як улю́блені ді̀ти,

2 і пово́дьтесь з любо̀в'ю, як і Христо̀с полюбѝв нас і відда́в Себѐ заради на̀с як прино̀шення і жертву Бо̀гу на приє́мні па̀хощі.

3 А розпу̀ста, всяка нечистота̀ й пра́гнення до нажѝви не повинні навіть зга̀дуватись серед вас, як ли́чить святѝм.

4 Тако́ж безсоро̀мність, пустослі̀в'я та непристо́йні жа̀рти - неприйня̀тні для вас, але, навпакѝ, - вдя̀чність;

5 бо зна̀йте, розумі́ючи це, що ніякий розпусник, або нечистий, або той, хто прагне до нажѝви, або ідолопокло̀нник, не ма̀є спадщини в Царстві Христа̀ й Бо̀га.

6 Нехай ніхто не обма̀нює вас пусти́ми слова̀ми, бо через цѐ прихо́дить Божий гні̀в на сині́в неслухня̀ності;

7 тому̀ не бу̀дьте ї́хніми співуча̀сниками.

8 Тому́ що вѝ були́ колись тѐмрявою, а тепѐр ви - сві̀тло в Господі; пово̀дьтесь як діти сві̀тла, -

9 бо плід сві̀тла склада́ється з уся́кої добротѝ, справедлѝвості та і̀стини, -

10 дослі̀джуючи, що подо̀бається Го̀споду;

11 і не бері́ть у̀часті в безплі́дних діла́х тѐмряви, але́, навпаки́, і викрива̀йте.

12 Адже́ про тѐ, що вони ро́блять тає̀мно, навіть со́ромно говорѝти.

13 Але все тѐ, що викрива̀ється, стає я̀вним завдяки́ сві̀тлу, бо всѐ, що стає́ я̀вним, є сві̀тлом.

14 Тому́ ска̀зано: «Вста̀нь, спля́чий, і воскре́сни з мѐртвих, і ося̀є тебе́ Христо̀с».

Як напо́внюватись Святим Духом

15 О̀тже, ува́жно диві̀ться, як ви пово̀дитесь, - не як нерозу̀мні, але як му̀дрі,

16 мудро використо́вуючи ча̀с, бо дні підсту̀пні.

17 Тому̀ не будьте нерозу̀мними, але дізнава̀йтесь, що̀ є Госпо́дня во̀ля.

18 І не напива̀йтесь вино̀м, від якого похо́дить амора̀льність; але напо̀внюйтесь Ду̀хом,

19 спілку̀ючись один з о́дним пісня́ми хвалѝ, урочѝстими пісня́ми просла̀влення і духо̀вними пісня́ми, які оспі́вують Го̀спода, співа̀ючи й гра̀ючи їх на музи́чних інструмѐнтах вашими серця́ми Го̀споду,

20 за́вжди дя̀куючи за все Бо̀гові й Ба̀тькові, в ім'я нашого Го̀спода Ісуса Христа̀,

21 підкоря̀ючись один о́дному з Христо́вою пова̀гою.

22 Дружѝни, підкоря̀йтесь свої́м чолові̀кам, як Го̀споду,

23 тому́ що чолові̀к є голово́ю дружѝни, як і Христо̀с - Голово́ю Цѐркви, і Ві̀н же Спаси́тель Ті̀ла.

24 Але як Цѐрква підкоря́ється Христу̀, так і дружѝни свої́м чолові̀кам в усьо̀му.

25 Чолові̀ки, любі̀ть своїх дружин, як і Христо̀с полюби́в Цѐркву і відда̀в Себе́ зара́ди нѐї,

26 щоб освятѝти її, очѝстивши її миття́м водо̀ю, тобто, Сло̀вом;

27 щоб Йому поста̀вити перед Собо̀ю сла̀вну Церкву, яка не має пля̀ми чи недо̀ліку, або чого́сь поді̀бного, але́ щоб вона була́ свята̀ і без поро̀ку.

28 Та̀к повинні і чолові̀ки люби́ти свої́х дружѝн, немов свої́ тіла̀; то̀й, хто лю̀бить свою́ дружѝну, лю́бить само́го себѐ.

29 Адже́ ніхто ніколи не мав нена̀висті до вла̀сного ті̀ла, але году̀є і зігріва̀є його, як і Христо̀с Цѐркву,

30 бо мѝ є чле́нами Його Ті̀ла.

31 Тому́ залѝшить людина батька й матір і приклѐїться до своє́ї дружѝни, і ста́нуть дво̀є однѝм ті̀лом.

32 Ця таємнѝця - велѝка; але я кажу́ стосо́вно Христа̀ і Цѐркви.

33 Але й кожен з ва̀с нехай лю̀бить свою́ дружину̀, як само́го себѐ; а дружѝна нехай ста̀виться до свого́ чолові́ка з пова̀гою.