Новий сучасний переклад

Книга Дії апостолів

Глава 8 з 28

Виділіть кілька слів або речення, щоб скопіювати, зберегти чи поділитися.

Переслідування Єрусалимської церкви

Са̀вл же схва̀лював його вбѝвство. І того̀ дня̀ ста́лося сильне гоні̀ння на церкву в Єрусалѝмі. І всі̀, крім апо̀столів, розсі́ялись по різних місця́х Юдѐї та Сама̀рії.

І чолові̀ки, що шанува́ли Бо̀га, похова̀ли Степа́на і влаштува́ли за ним сильний пла̀ч.

А Савл руйнува́в цѐркву, вхо́дячи з дому в ді̀м і, витя́гуючи чолові̀ків і жіно̀к, передава́в їх до в'язнѝці.

Проповідь диякона Пилипа в Самарії

Тим ча̀сом ті̀, які розсі̀ялись, ходѝли і проголо́шували Сло̀во Радісної Зві̀стки.

Так Пилѝп прийшо́в до Самарі́йського мі̀ста і пропові́дував їм Христа̀.

І наро̀д однодушно з увагою слу̀хав тѐ, що говори́в Пилѝп, чу̀ючи і ба̀чачи чудодійні зна̀ки, які він робѝв.

Бо нечисті ду̀хи з багатьо̀х, що знахо́дились в їхній вла̀ді, вихо́дили з сильним крѝком, і багато паралізо̀ваних і кульга̀вих зці̀лювалось.

І була́ велика ра̀дість в то́му мі̀сті!

Був тако́ж в місті один чолові̀к, на ім'я́ Сѝмон, який перед тѝм займа́вся ма̀гією і дивува́в народ Сама̀рії, видаючи́ себе́ за ко́гось велѝкого.

Його уважно слу́хали всі̀, від мало̀го до велѝкого, ка̀жучи: Ця людѝна - велика Божа сѝла!

А уважно слу̀хали його тому̀, що він чимали́й ча̀с дивува́в їх ма̀гією.

Але, коли пові́рили Пилѝпу, який проголо́шував Радісну Зві̀стку про Боже Ца̀рство і про ім'я́ Ісуса Христа̀, то прийняли́ хрѐщення і чолові̀ки, і жінкѝ.

Пові́рив і сам Сѝмон і, прийня́вши хрѐщення, постійно трима́вся бі́ля Пилѝпа. Ба́чачи чудодійні зна̀ки і великі сѝли, дивува̀вся.

А коли апо̀столи, які були́ в Єрусалѝмі, почу̀ли, що Самарія прийняла́ Боже Сло̀во, то посла́ли до них Петра̀ та Іва̀на.

Вони, прийшо̀вши, помолѝлися за них, щоб вони отри́мали Святого Ду̀ха.

Бо Ві̀н ще не схо́див на жодного з нѝх, а тільки вони були охрѐщені в ім'я́ Господа Ісу̀са.

Тоді Петро та Іван покла́ли на них ру̀ки, і вони отри́мали Святого Ду̀ха.

Коли Симон поб̀ачив, що через поклада́ння рук апо̀столів дає́ться Святий Ду̀х, він прині́с їм гро̀ші,

ка̀жучи: Дайте і мені̀ таку вла̀ду, щоб то̀й, на ко́го я покладу́ ру̀ки, отри́мував Святого Ду̀ха.

Але Петро сказа̀в йому: Твоє срі̀бло нехай загине ра́зом з тобо̀ю, бо ти заду̀мав придба́ти Божий дар за гро̀ші.

Нема̀є тобі́ в цій спра́ві ні ча̀стки, ні у̀часті, бо твоє́ сѐрце нещѝре перед Бо̀гом.

Тому́ пока̀йся в цьо́му твоє́му злі̀ і блага̀й Го́спода. Можливо, бу́де про̀щений тобі́ на́мір твого́ сѐрця.

Бо я ба̀чу, що ти знахо́дишся в гіркі́й жо̀вчі і зв'я́заний ланцюга́ми непра̀ведності.

А Симон сказа̀в у ві́дповідь: Помолі́ться вѝ за ме́не Господу, щоб не спітка̀ло мене́ нічо́го з то́го, що ви сказа̀ли.

Тоді вони, засві̀дчивши і сказа́вши Господнє Сло̀во, поверта́лись до Єрусалѝма і в багатьо́х самаритя́нських сѐлах пропові́дували Радісну Зві̀стку.

Диякон Пилип проповідує правителю ефіопської цариці

А Пилѝпу Господній Ангел сказа̀в, ка̀жучи: Вста̀нь і йди на пі̀вдень, на доро̀гу, що веде́ з Єрусалима до Га̀зи, на ту̀, що пуста̀.

І він вста̀в і пішо̀в. І ось, один ефіоп-є̀внух, правитель Канда̀кії, ефіо́пської царѝці, який був поста̀влений над всіє́ю її ца́рською скарбнѝцею, що приїжджа́в до Єрусалима для поклоні̀ння,

поверта́вся додо̀му і, сидячи́ на свої́й коліснѝці, чита́в пророка Іса̀ю.

І Ду̀х сказа̀в Пили́пу: Підійдѝ і приста̀нь до цієї коліснѝці.

І Пилип підбі̀г і, почу̀вши, що він читає пророка Іса̀ю, сказа̀в: Чи розумі̀єш ти, що чита̀єш?

Він сказа̀в: Я̀к же я можу розумі̀ти, якщо хтось не наста̀вить мене́? І він попроси́в Пили́па підня̀тись і сі́сти з нѝм.

А текст із Писа̀ння, який він чита̀в, був цѐй: «Як вівця̀, Він був приве́дений на зако̀лення, і, як ягня̀ не подає́ го́лосу перед тѝм, хто його стрижѐ, так і Ві̀н не відкрива́є Свої́х у̀ст.

У Його принѝженні Йому було́ відмо́влено в правосу̀дді. Його похо̀дження хто̀ поясни́ть? Бо відбира̀ється з землі́ Його життя̀».

Є̀внух, оберну́вшись, сказа̀в Пили́пу: Прошу̀ тебе́, скажѝ: Про ко̀го пророк ка̀же це, про сѐбе чи про ко́гось і̀ншого?

Пилип відкри́в свої́ уста̀ і, поча́вши з цьо́го тексту Писа̀ння, проголо́шував йому Радісну Зві̀стку про Ісу̀са.

Тим ча̀сом, продо́вжуючи шля̀х, вони приї́хали до якоїсь водѝ. І євнух сказа̀в: Ось вода̀; що̀ заважа́є мені́ прийня́ти хрѐщення?

***(А Пилип сказа̀в йому: Якщо ві̀риш від всьо́го сѐрця, то мо̀жна. Він сказа̀в у ві́дповідь: Ві̀рю, що Ісус Христо̀с — це Божий Сѝн!)

І він наказа́в зупинѝти колісни́цю, і вони обѝдва, Пилип та євнух, зійшли́ в во̀ду. І ві̀н нада́в йому хрѐщення.

Коли ж вони вѝйшли з водѝ, Господній Ду̀х забра̀в Пилѝпа, і євнух більше не ба̀чив його̀, і продо̀вжував свій шлях, раді̀ючи!

А Пилип опини́вся в Азо̀ті. І, прохо̀дячи, проголо́шував усім міста̀м Радісну Зві̀стку, аж по́ки не прийшо́в до Кеса̀рії.

Нотатки до глави

Вірш 4 – Дії 11:19 «А тим ча̀сом ті, хто розсіявся від переслі̀дувань, які виникли через Степа̀на, дійшли́ до Фіні́кії, Кіпру та Антіо́хії, не пропові́дуючи Слово ніко̀му, крім юдѐїв».

Вірш 5 – «Пилип», згаданий тут і далі, не є одним з 12 апостолів, а одним з дия́конів. Апостоли, як згадано в 8:1, не покидали в цей час Єрусалима. Пилип – благовісник, один із семи дия́конів Єрусалимської церкви, що піклувався про столи (Дії 6:5; 21:8).

Після переслідувань, що послідували за смертю Стефана, він благовістив за межами Єрусалима, проповідував у Самарії, де йому довелося зіткнутися з магом Симоном, потім навернув до віри і охрестив євнуха-ефіопа. Після цього Пилип благовістив, подорожуючи з Азота до Кесарії (Дії 8). Він жив у Кесарії, коли Павло наприкінці своєї третьої місіонерської подорожі прибув туди. Чотири дочки́ Пилипа були пророчицями (Дії 21:8).

Вірш 29 – «приста́нь» №2853 (κολλάω) приклеювати; прилипати, приліплюватися, приставати.

Вірш 37 - Цього вірша немає в переважній більшості візантійських руко́писів (характерно, що він виключений з вида́ння тексту більшості, здійсненого Ходжесом і Фарстадом. Але він потрапив в Textus Receptus (і відповідно в Синодальний переклад) з вида́ння Еразма Роттердамського. Хоча цього вірша не було в тому руко́писі, на який Еразм головним чином спирався у своєму вида́нні. Він виявив його на полях іншого рукопису, звідки і переніс у текст, вважаючи, що вірш випав через недбалість переписувачів.

Важко уявити, однак, переписувачів настільки недбалих, щоб вони випадково пропустили цілий і настільки важливий вірш, або придумати причину, яка могла б спонукати їх його викинути, якщо він стояв в оригіналі. Формула «Вірю, що Ісус Христос є Божий Син» швидше за все вживалася під час хрещення і була до́дана до тексту, оскільки здавалося природним, що ефіопський євнух повинен був сформулювати суть своєї віри перед обрядом.

Вірш 40 – «виявився» №2147 (εὑρίσκω) знайшовся, був знайдений, виявлений.

Поділитися уривком

Telegram Facebook Viber
Ваша бібліотека Збережені уривки

Ви ще нічого не зберегли.