Петра та Івана посадили до в'язниці. Спасіння близько п’яти тисяч людей
І коли вони говори́ли до наро̀ду, до них підійшли́ свящѐники, начальник охорони хра̀му і садукѐї,
обу́рюючись тѝм, що вони навча́ють їхній наро̀д і прито́му пропові́дують в Ісу̀сі воскресі́ння з мѐртвих.
І накла́ли на них ру̀ки і посади́ли їх у в'язнѝцю до наступного дня̀, оскі́льки вже був вѐчір.
Багато ж хто з тѝх, хто почу̀ли Сло̀во, пові̀рили. І було́ число̀ таких людѐй близько п'яти тѝсяч.
Проповідь Петра перед Верховним Судом
А наступного дня̀ зібра́лись в Єрусалимі їхні нача̀льники, старі̀йшини і кнѝжники,
а тако̀ж первосвященик Анна, і Каяфа, і Іван, і Олександр, і всі̀, які були́ з первосвяще́ницького ро̀ду.
І, поставивши їх посерѐдині, запѝтували: Якою сѝлою чи яким і̀менем ви це зробѝли?
Тоді Петро, напо́внившись Святим Ду̀хом, сказа̀в їм: Начальники наро̀ду і старі̀йшини!
Якщо нас сьогодні допѝтують про добру справу хворому чолові̀ку, яким чѝном він зці̀лений,
то нехай бу́де відо̀мо всім ва̀м і всьо́му ізраїльському наро̀ду, що і́менем Ісуса Христа Назаря̀нина, Якого ви розіп'я̀ли, Якого Бог воскресив з мѐртвих, завдяки́ Йому̀ він стої́ть перед вами здоро̀вий!
Ві̀н - Ка̀мінь, зне́хтуваний ва̀ми, будівѐльниками, Який став голово́ю кута̀.
І нема̀є ні в ко́му і̀ншому спасі̀ння, бо тако́ж нема̀є під небом і іншого і̀мені, даного лю̀дям, яким ми повинні бути спасѐнні!
Ба́чачи ж смілѝвість Петра̀ та Іва̀на і помі̀тивши, що вони люди невчѐні та без осві̀ти, вони дивува̀лися і впізнава̀ли їх, що вони були́ з Ісу̀сом.
І, ба́чачи зці́леного чолові̀ка, який стоя́в з нѝми, вони нічо́го не могли заперѐчити.
І, наказа́вши їм вѝйти з Верхо́вного Су́ду, ста́ли міркува̀ти між собою,
ка̀жучи: Що нам робѝти з цими людьмѝ? Адже́ тѐ, що ними дійсно зро́блено явний чудодійний зна̀к, відомо всім, хто живе́ в Єрусалѝмі, і ми не мо̀жемо відкѝнути цього́!
Але, щоб більше це не пошѝрювалось в народі, пригрозі̀мо їм, щоб вони не говорѝли про це Ім'я̀ ніко́му з людѐй.
І, поклѝкавши їх, вони наказа̀ли їм взагалі нічого не говорѝти і не навча̀ти про ім'я́ Ісу̀са.
Однак Петро та Іван сказа̀ли їм у ві́дповідь: Розсуді́ть самі̀, чи справедлѝво перед Бо̀гом слу́хатись вас бі̀льше, ніж Бо̀га?
Адже́ ми не мо̀жемо не говори́ти про тѐ, що ми ба̀чили і чу̀ли!
І, пригрозѝвши їм, вони відпустѝли їх, не знахо́дячи нія́кої можливості покара̀ти їх через наро̀д, оскі́льки всі прославля́ли Бо̀га за те, що ста́лось.
Бо тому́ чолові̀ку, над яким було́ зро́блене це чудо зці̀лення, було́ більше сорока ро̀ків.
Однодушна молитва християн через переслідування їх
Коли ж їх відпустѝли, вони прийшли́ до свої̀х і переказа́ли всѐ, про що їм сказа́ли первосвящѐники і старі̀йшини.
А вони, вѝслухавши це, однодушно підняли́ голос до Бо̀га і сказа̀ли: Воло̀дарю, що створи́в небо, землю, море і все, що в нѝх!
Тѝ через Святого Ду̀ха, устами нашого батька Давѝда, Твого́ слугѝ, сказа̀в: «Чому розбушува́лись язѝчники, і наро̀ди заду́мують дарѐмне?
Повста́ли царі землі̀, і правѝтелі зібра́лись ра̀зом проти Го̀спода і проти Його Христа̀».
Адже́ ді̀йсно зібра́лись в цьо́му мі̀сті про́ти пома́заного Тобою Твого́ Свято́го Сина Ісу̀са І̀род і Понтій Піла̀т з язѝчниками та ізраїльським наро̀дом,
щоб зроби́ти тѐ, що Твоє́ю руко̀ю і Твоє́ю во̀лею було́ наперѐд ви́значено відбу̀тися.
І за̀раз, Го̀споди, зверни́ увагу на їхні погро̀зи, і дай Твої́м раба̀м з усією смілѝвістю говори́ти Твоє Сло̀во
в той ча̀с, коли Ти простяга́тимеш Свою́ ру̀ку, щоб зді́йснювати зці̀лення, чудодійні зна̀ки й чудеса̀ і́менем Твого́ Святого Сина Ісу̀са!
І після їхньої молѝтви затрясло́сь мі̀сце, де вони були́ зі̀брані, і всі вони напо́внилися Святим Ду̀хом і стали говори́ти Боже Сло̀во зі смілѝвістю!
Жертовність та участь в потребах один о́дного перших християн
І в цієї великої кі́лькості тих, хто пові̀рив, було́ одне сѐрце і одна душа̀; і ніхто нічо́го зі свого́ майна̀ не назива́в свої̀м, але всѐ в них було́ спі̀льним.
А апо̀столи з великою сѝлою сві́дчили про воскресіння Го́спода Ісу̀са; і на всіх нѝх була́ велика благода̀ть.
Адже́ і жоден з них не відчува́в потрѐби, бо всі̀, хто володі́в зѐмлями чи будѝнками, продава̀ли їх і прино́сили ціну́ про̀даного,
і кла́ли до ніг апо̀столів. І кожному роздава̀лось, хто в чому мав потрѐбу.
Тако́ж Йо̀сип, леві̀т, родом з Кі̀пру, якому апостоли дали́ прі́звисько Варна̀ва, що переклада́ється як «син вті̀хи»,
у якого була́ своя́ земля̀, прода̀вши її, прині́с гро̀ші і покла́в до ніг апо̀столів.