Павло виступає на свій захист перед царем Іродом Агриппою-II
І Агріппа сказа̀в Павлу́: Дозволя́ється тобі́ говорѝти за се́бе. Тоді Павло̀, простягну́вши ру̀ку, почав говори́ти на свій за̀хист:
Ца́рю Агрі̀ппо! Вважаю себе щаслѝвим, що сього̀дні мені́ нале́жить захища́тись перед тобо̀ю в усьо̀му, в чому звинува́чують мене́ юдѐї,
особливо тому̀, що ти знаєш всі звѝчаї та спірні думкѝ юдеїв. Тому́ прошу́ терпеливо вѝслухати мене́.
Адже́, наспра̀вді, моє́ життя з ю̀ності, яке від початку я прово́див серед мого́ наро̀ду в Єрусалѝмі, знають всі юдѐї.
Вони знають про ме́не зда̀вна, якщо захо́чуть сві̀дчити, що я жив фарисѐєм за найсуво́рішим в нашому віросповіда́нні вчѐнням.
І тепе́р я стою́ пе́ред судо̀м за надію на обіця̀нку, дану Богом нашим батька̀м,
якої викона̀ння сподіва́ються досягти́ наші двана́дцять племѐн, наполе́гливо слу́жачи Богу вдѐнь і вночі̀. Власне, за цю наді̀ю, ца̀рю, звинува́чують мене́ юдѐї.
Чому́ се́ред вас вважа́ється неймові̀рним, що Бог воскреша̀є мертвих?
Павло про своє переслідування християн
Правда, я і са̀м ду́мав, що мені́ потрібно багато ді̀яти проти і́мені Ісуса Назаря̀нина.
Це я і робѝв в Єрусалимі. Отри́мавши владу від первосвящѐників, я багатьо́х святѝх ув'я̀знював, і, коли їх вбива̀ли, я подава́в свій го̀лос проти них;
і по всіх синаго̀гах я багато разі́в піддава́в їх жорсто́ким торту̀рам і зму́шував їх злосло́вити Ісу̀са, і, в надмі́рній проти них лю̀ті, я переслі́дував їх навіть і в чужѝх міста̀х.
Павло про своє навернення до Христа
Для цьо̀го, йдучи́ до Дама̀ска з владою і повнова́женням від первосвящѐників,
опі̀вдні на доро́зі я побачив, ца̀рю, сві̀тло з неба, що переве́ршувало со́нячне ся̀йво, яке ося̀яло менѐ і тѝх, хто йшо̀в зі мною.
Всі ми впа́ли на зѐмлю, і я почув го̀лос, що говори́в мені́ єврейською мо̀вою: Са̀вле, Са̀вле! Чому ти переслі̀дуєш Мене́? Ва̀жко тобі́ ко́пати нога́ми гострий ко̀л.
Я сказа̀в: Хто̀ Ти, Го̀споди? І Господь сказа̀в: Я Ісу̀с, Якого ти переслі̀дуєш.
Але піднімѝсь і встань на свої́ но̀ги, бо Я для то́го і з'явѝвся тобі́, щоб призна́чити тебе́ служѝтелем і сві̀дком того̀, що ти ба̀чив і того̀, в чо́му Я з'явлю̀сь тобі́,
визволя́ючи тебе́ від юдѐйського народу і від язѝчників, до яких Я тепе́р посила̀ю тебе́
відкрити їм о̀чі, щоб вони поверну́лися з тѐмряви в сві̀тло і від влади сатанѝ до Бо̀га, і через ві̀ру в Мѐне отри́мали проще́ння гріхі̀в і спа́дщину з освя̀ченими.
Павло про своє служіння після навернення
Тому̀, ца́рю Агрі́ппо, я не ста̀в протѝвитись небе́сному виді̀нню,
але спочатку ме́шканцям Дама̀ска та Єрусалѝма, потім по всій Юде́йській краї̀ні і язѝчникам пропові́дував, щоб вони пока̀ялися і поверну́лись до Бо̀га, ро́блячи діла̀, досто́йні покая̀ння.
За цѐ юдеї схопѝли мене́ в храмі і намага́лися вбѝти.
Але, отри́мавши допомогу від Бо̀га, я стою́ до цьо́го дня̀, сві́дчачи мало̀му й велѝкому, нічо́го не ка́жучи, крім того̀, про що говори́ли Проро̀ки та Мойсѐй, що цѐ має ста̀тись,
то̀бто що Христос повинен був постражда̀ти і, воскре́снувши пѐршим із мѐртвих, проголоси́ти світло юдѐйському народу і язѝчникам.
Павло звертається до царя Агріппи
Коли він так говори́в на свій за̀хист, Фест ка̀же гучни́м го̀лосом: Ти безу̀мствуєш, Па̀вле! Велика вчѐність дово́дить тебе́ до божеві̀лля!
Але Павло́ ка̀же: Вельмишано́вний Фѐсте, я не безу̀мствую, а проголо́шую слова́ і̀стини і здоро́вого глу̀зду!
Бо зна̀є про це цар, перед яким і говорю̀ я сміли́во, оскі́льки я не ві̀рю, щоб від ньо́го було́ прихо̀вано щось із цьо́го; адже́ це не в кутку̀ відбува́лось.
Чи ві̀риш ти, ца́рю Агрі́ппо, Проро̀кам? Зна̀ю, що ві̀риш.
Агріппа ка̀же Павлу́: Ще тро̀хи, і ти перекона́єш мене́ ста́ти християнѝном.
А Павло ка̀же: Благав би я Бо̀га, щоб небага̀то чи бага̀то, не тільки тѝ, але й усі, хто слу̀хає мене́ сьогодні, ста́ли таки́ми ж, як я̀, крім цих кайда̀нів.
І вста̀ли цар і прави́тель, і Верніка, і ті, що сиді̀ли з ними;
і, відійшо́вши вбі̀к, говорѝли між собою: Цей чолові̀к не ро́бить нічо́го, досто́йного смѐрті чи кайда̀нів.
І Агріппа сказа̀в Фесту: Можна було́ б цього́ чоловіка звільнѝти, якби він не зверну́вся до кѐсаря.