Павло виступає на свій захист перед Верховним Судом
Павло, уважно подиви́вшись на Верховний Су̀д, сказа̀в: Чолові́ки-братѝ! Я̀ згідно з усією доброю со̀вістю жив перед Бо̀гом до цьо́го дня̀.
А первосвященик Ана̀нія наказа̀в тим, що стоя́ли поруч з нѝм, би́ти його по уста̀х.
Тоді Павло сказа̀в йому: Тебѐ бу́де би́ти Бо̀г, сті̀но побі́лена! Ти сидѝш, щоб суди́ти мене́ за Зако̀ном, і, всу̀переч Закону, нака́зуєш бѝти мене́!
Ті, що стоя́ли поруч, сказа̀ли: Ти обража́єш Божого первосвящѐника?
Павло сказа̀в: Я не зна̀в, братѝ, що він первосвящѐник, бо напѝсано: «Нача̀льника твого́ народу не злосло̀в».
Павло, дізна̀вшись, що там одна̀ частина - садукѐї, а і̀нша - фарисѐї, голосно сказа̀в у Верховному Суді̀: Чолові̀ки-братѝ! Я̀ - фарисѐй, син фарисѐїв; за наді̀ю і воскресі́ння мѐртвих мене́ су̀дять!
А коли він сказа̀в це, між фарисе́ями і садуке́ями ста́лася су̀тичка, і зібра́ння розділѝлось.
Бо садукѐї ка̀жуть, що нема̀є ні воскресі̀ння, ні А̀нгела, ні ду̀ха; а фарисѐї визнаю̀ть і тѐ, і і̀нше.
Тоді підня́вся гучни́й крѝк; і, вста̀вши, книжники з боку фарисѐїв почали́ спереча̀тись, ка̀жучи: Ми не знахо̀димо нічо́го пога̀ного в цьо́му чолові̀ку. А що, якщо ду̀х чи А̀нгел сказа̀в йому?
Але́ оскі́льки супере́чка збі̀льшилась, то нача́льник над ти́сячею во̀їнів, побо̀юючись, щоб вони не розірва́ли Павла́ на частѝни, наказа́в во̀їнам, щоб вони спустѝлись і забра́ли його сѝлою з їхнього середо̀вища і відвели́ його до фортѐці.
Господнє з'явлення Павлу́ і запевнення, що він буде доставлений до Риму
Наступної но̀чі Господь ста̀в перед ним і сказа̀в: Будь смілѝвим! Бо, я̀к ти сві́дчив про Ме́не в Єрусалѝмі, так нале́жить тобі сві́дчити тако́ж і в Рѝмі.
Більше сорока́ юдеїв змо́вились вбити Павла́
А коли настав дѐнь, юдеї склали змо̀ву і зв'яза́ли себе́ кля̀твою не ї̀сти і не пѝти, до́ки не вб'ю̀ть Павла́.
Було́ ж більше сорока̀ тих, хто склав цю змо̀ву.
Вони, прийшо́вши до первосвящѐників і старі̀йшин, сказа̀ли: Ми зв'яза́ли себе́ кля̀твою нічо́го не ї̀сти, до́ки не вб'ємо́ Павла́.
Тому́ сього̀дні ж ви з Верховним Судо̀м дайте знати нача́льнику над ти́сячею во̀їнів, щоб він завтра вѝвів його до вас, ніби ви хочете точні̀ше розібра́тись в його спра̀ві; а мѝ, до то́го, як він наблѝзиться, готові вбѝти його.
А, почувши про цей злий на̀мір, син сестрѝ Павла́ пішо̀в і, увійшо́вши до фортѐці, повідо́мив про це Павлу̀.
Змова юдеїв вбити Павла́ розкрита
Павло̀ ж, покли́кавши одного́ з нача́льників над со́тнею во̀їнів, сказа̀в: Відведи́ цього́ юнака̀ до нача́льника над тѝсячею во́їнів, бо він має щось повідо̀мити йому.
Той взя̀в і приві́в його до нача́льника над ти́сячею во̀їнів і сказа̀в: Ув'я́знений Павло̀ поклѝкав мене́ і попроси́в відвести́ до тѐбе цього́ юнака, який має щось повідо̀мити тобі́.
Нача́льник над ти́сячею во̀їнів, взявши його за ру̀ку і відійшо́вши з ним вбі̀к, запита̀в: Що̀ таке ти маєш повідо̀мити мені́?
Він відпові̀в: Юдеї змо́вились попросѝти тебе́, щоб ти за̀втра приві́в Павла́ до Верховного Су̀ду, нібито вони збира́ються дізна́тись про нього де́що точні̀ше.
Але ти не ві̀р їм, бо його підстеріга́ють понад со́рок чолові̀к з них, які зв'яза́ли себе́ кля̀твою не ї̀сти й не пѝти, до́ки не вб'ю̀ть його, і вони вже за̀раз готові, чека́ючи на твоє́ розпоря̀дження.
Тоді нача́льник над ти́сячею во̀їнів відпустѝв юнака́, наказа̀вши йому: Ніко́му не кажѝ, що ти повідо̀мив мені́ про це.
І, покли́кавши двох нача́льників над со́тнею во̀їнів, сказа̀в: Приготуйте мені́ до третьої годи́ни но̀чі двісті во̀їнів, сімдеся́т вѐршників і двісті стрільці́в-тілоохоро̀нців, щоб вони йшли до Кеса̀рії.
Приготуйте в'ючних тварѝн, щоб посади́ти Павла̀ і благополучно доста́вити його до прави́теля Фѐлікса.
І він написа́в листа̀ такого змі̀сту:
«Клавдій Лі̀сій вельмишано́вному прави́телю Фѐліксу – здра̀ствуй!
Цього́ чолові̀ка схопи́ли юдѐї і вже збира́лися вбѝти. Я, прийшо́вши з во̀їнами, забра̀в його, дізна̀вшись, що він рѝмлянин.
Бажа́ючи з'ясува̀ти, в чо̀му його звинува̀чують, я приві́в його до їхнього Верховного Су̀ду
і вѝявив, що його звинува́чують в спірних пита̀ннях, що стосу́ються їхнього Зако̀ну, але нія́кого звинува̀чення, що заслуго́вує смѐрті чи в'язнѝці, він не ма̀є.
А коли мені́ донесли́ про змо̀ву юдеїв, що готува́лась проти цього́ чолові̀ка, то я негайно посла́в його до тѐбе, наказа́вши і обвинувача̀м говори́ти проти ньо́го перед тобо̀ю. Будь здоровий!»
Тоді во̀їни, згідно з даним їм нака̀зом, взя̀ли Павла́ і повели́ вночі́ в Антипатрѝду.
А наступного дня̀, доручи́вши ве́ршникам йти з нѝм, поверну́лись до фортѐці.
А ті̀, прийшо́вши до Кеса̀рії і вручи́вши листа́ правѝтелю, предста́вили йому і Павла̀.
Прави́тель же, прочита́вши листа̀, запита̀в, з якої він прові̀нції, і, дізна̀вшись, що з Кілі̀кії, сказа̀в:
Я вѝслухаю тебе́, коли з'я́вляться тако́ж і твої́ обвинувачі̀. І наказа̀в, щоб його охороня́ли в резиде́нції І̀рода.