Шлях Павла́ з Мілета в Тир
А коли ми, розлучѝвшись з ними, відпливлѝ, то прямим шляхо́м припливли́ на Ко̀с, насту̀пного дня на Ро̀дос і звідти до Па̀тара.
І, знайшо́вши корабѐль, що плив до Фіні̀кії, сі̀ли на ньо́го і відпливлѝ.
Коли показався Кі̀пр, мѝ, залиши́вши його ліво̀руч, попливли́ до Сѝрії і прича́лили в Тѝрі, оскільки та̀м корабе́ль виванта́жував ванта̀ж.
І, розшука́вши у̀чнів, провели́ там сім дні̀в. Вони за допомогою Ду̀ха каза̀ли Павлу́, щоб він не йшо̀в до Єрусали́ма.
Прові́вши ці дні̀, ми вѝйшли і ви́рушили в доро̀гу, і всі з дружѝнами та ді̀тьми проводжа́ли нас аж за мі̀сто. А на бѐрезі ми, схили́вши колі̀на, помолѝлись.
І, попроща̀вшись один з о́дним, ми сіли на корабѐль, а вони поверну́лись додо̀му.
Шлях Павла́ з Тира в Кесарію. Пророцтво Агава про Павла́
Ми ж, завершѝвши плавання з Тѝра, прича́лили до Птолемаї̀ди, де, привіта́вши браті̀в, провелѝ в них один дѐнь.
А наступного дня̀, вѝрушивши, ми прийшли́ до Кеса̀рії і, ввійшо́вши до дому благові́сника Пилѝпа, одного́ з семи́ дия̀конів, залишѝлись в ньо́го.
У ньо́го ж були́ чотири до̀чки, дівча̀та, що пророкува̀ли.
І, в той ча̀с як ми залиша́лись в них багато дні̀в, прийшов з Юдеї один проро̀к на ім'я́ Ага̀в,
і, ввійшо̀вши до нас, взяв по̀яс Павла́ і, зв'яза́вши собі́ ру̀ки й но̀ги, сказа̀в: Та̀к гово́рить Святий Ду̀х: Чолові̀ка, кому́ нале́жить цей по̀яс, так зв'я́жуть в Єрусалимі юдѐї і ви́дадуть в ру́ки язѝчників.
Коли ж ми почу̀ли це, то і мѝ, і місцѐві стали блага̀ти, щоб він не йшо̀в до Єрусалима.
Але Павло у ві́дповідь сказа̀в: Що ви ро̀бите, пла́чучи і розбива́ючи моє́ сѐрце? Я гото̀вий не тільки бути ув'я̀зненим, але й помѐрти в Єрусалимі за ім'я́ Го́спода Ісу̀са.
А коли ми не змоглѝ вмо̀вити його, то заспоко̀їлись, сказа̀вши: Нехай бу́де Господня во̀ля!
Павло в Єрусалимі
І після цих дні̀в, приготува̀вшись, ми пішли до Єрусалѝма.
А з нами тако́ж пішли і деякі учні з Кеса̀рії, проводжа́ючи нас до одно́го да́внього у̀чня, кіпря́нина Мна̀сона, у якого ми мали гостюва̀ти.
Коли ж ми прибули́ до Єрусалѝма, брати́ радо прийнялѝ нас.
Порада Павлу́ єрусалимських пресві́терів
Наступного дня̀ Павло прийшов ра́зом з нами до Я̀кова; прийшли́ тако́ж всі пресві̀тери.
І, привіта̀вши їх, Павло докладно розпові́в про тѐ, що зроби́в Бо̀г серед язѝчників через його служі̀ння.
Тоді, вѝслухавши, вони просла́вили Го̀спода і сказа̀ли йому: Ба̀чиш, бра̀те, скільки деся́тків тисяч юдѐїв, що пові̀рили, і всі̀ вони ревносні захисники́ Зако̀ну.
А про тѐбе вони наслу́хались, що ти всіх юдѐїв, які живуть серед язѝчників, навча́єш відсту́пництву від Мойсѐя, ка̀жучи, щоб вони не обріза̀ли свої́х дітѐй і не дотри́мувались звѝчаїв.
Тож, як бу̀ти? Немину́че вони почу̀ють, що ти прийшо̀в.
Тому́ зроби́ тѐ, що ми тобі́ ка̀жемо. У нас є чотири чолові̀ки, які мають на собі́ молитовне зобов'я̀зання.
Візьми́ їх з собо̀ю, очѝстися з ними і оплати́ їхні вѝтрати, щоб вони обри́ли свої́ го̀лови, і всі дізна̀ються, що нема̀є нічо́го з то́го, що вони начу̀лись про те́бе, але що тѝ і са̀м продо́вжуєш вико́нувати Зако̀н.
А що стосу́ється язѝчників, які пові̀рили, ми написа̀ли, вѝрішивши, щоб вони береглѝ себе́ від прине́сеного в жертву і̀долам, від кро̀ві, від заду̀шеного і від блу̀ду.
Тоді Павло̀, взя́вши з собою тих чолові̀ків, і наступного дня очѝстившись з ними, увійшов до хра̀му і повідо̀мив, коли закі́нчаться дні очѝщення і бу́де прине́сено за кожного з них прино̀шення.
Коли ж сім днів закі̀нчувались, тоді азійські юдѐї, поба́чивши його в хра̀мі, підбу́рили весь наро̀д і накла́ли на нього ру̀ки,
кричачѝ: Ізраїльські чолові̀ки, допоможі̀ть! Цей чолові̀к всіх повсю́ди навча́є проти наро̀ду і Зако̀ну, і цьо́го мі̀сця! Та ще й язѝчників ввів до хра̀му і оскверни́в це святе мі̀сце!
Бо перед цѝм вони бачили з ним в місті єфеся́нина Трохѝма і поду̀мали, що Павло ввів його до хра̀му.
І все місто роздратува̀лось, і збігся наро̀д, і, схопи́вши Павла̀, вони ви́волокли його з хра̀му, і відразу ж зачини́ли двѐрі.
Коли ж вони хотіли вбѝти його, до нача́льника над ти́сячею во̀їнів надійшла́ до̀повідь, що весь Єрусалим розбушува̀вся.
Він, в той же ча̀с, взя́вши во̀їнів і нача́льників над со̀тнями, побі̀г до них. Вони ж, поба́чивши нача́льника над ти́сячею во̀їнів ра́зом з во̀їнами, переста̀ли бити Павла́.
Тоді нача́льник над ти́сячею во̀їнів, наблѝзившись, взя̀в його і наказа́в скува́ти двома ланцюга̀ми, і пита̀в: Хто̀ він і що він зробѝв?
А в на́товпі одні̀ кричали однѐ, а і̀нші - і̀нше. Ві̀н же, не ма́вши змо́ги через га́лас дізна́тись нічого достові̀рного, наказа́в відвести́ його до фортѐці.
Коли ж Павло підійшо́в до схо̀дів, то воїнам довело́сь нести́ його через лють на̀товпу,
бо багато народу йшло вслід за нѝм і крича̀ло: Смѐрть йому!
При вході до фортѐці Павло сказа̀в нача́льнику над ти́сячею во̀їнів: Чи можна мені́ щось сказа̀ти тобі́? А той сказа̀в: Ти знаєш грѐцьку?
Тож чи не тѝ той єгиптя̀нин, який кілька днів тому́ підня́в повста̀ння і вивів у пусте́лю чоти́ри тисячі вбѝвць?
А Павло сказа̀в: Я - юдѐй, тарся̀нин, громадяни́н славнозві́сного кілікі́йського мі̀ста; прошу̀ тебе́, дозволь мені́ говори́ти до наро̀ду.
Коли ж той дозво̀лив, Павло, стоячи́ на схо̀дах, дав народу знак руко̀ю; і, коли настало глибоке мовча̀ння, він зверну́вся єврейською мо̀вою, ка̀жучи: