По́дорож Павла́ до Єрусалима. Шлях Павла́ з Єфеса в Троаду
А після то́го, як бунт стѝх, Павло, покли́кавши у̀чнів і да́вши настано̀ви, попроща̀вся з ними і вѝйшов, щоб іти до Македо̀нії.
Пройшо́вши ж через ті о̀бласті і, наставля́ючи учнів багатьма́ слова̀ми, він прийшо́в до Грѐції.
Там він прові́в три мі̀сяці. А коли він збира́вся відплисти́ до Сѝрії, юдеї влаштува́ли проти ньо́го змо̀ву. Тоді він ви́рішив поверну́тись через Македо̀нію.
І його супрово́джували верієць Сопа̀тр, син Пі̀рра, з фессалонікі̀йців - Ариста̀рх і Секу̀нд, де́рв'янин Га̀й і Тимофі̀й, а тако́ж азі́йці - Тѝхик і Трохѝм.
І вони, пішо́вши наперѐд, чекали на нас в Троа̀ді.
А ми після днів Опрі̀сноків відпливли́ з Филѝппів і через п'ять дні̀в припливли́ до них в Троа̀ду, де провели́ сім дні̀в.
В Троаді Павло воскресив хлопчика-підлітка на ім'я Євтих
А в перший день тѝжня, коли ми зібра́лись для лама́ння хлі̀ба, Павло, збира́ючись ви́рушити наступного дня̀, розмовля̀в з ними і продо́вжив слово до пі̀вночі.
У верхній кімна̀ті, де вони зібра̀лись, було́ до́сить багато світѝльників.
В той ча̀с, як Павло розмовля́в все до̀вше, один хлопчик-пі̀дліток на ім'я́ Євтѝх, що сиді́в у вікні̀, пори́нув у глибокий со̀н і, хитну̀вшись, він сонний впав донѝзу з третього по̀верху і підняли́ його мѐртвим.
Але Павло, спустѝвшись, припа̀в до ньо́го і, обійня̀вши його, сказа̀в: Не триво̀жтесь, бо його душа в ньо̀му.
Підня̀вшись, розлама́вши хлі̀б і пої̀вши, він розмовля́в до́сить до̀вго, навіть до світа̀нку, і потім пішо̀в.
А хлопчика привели́ живѝм, і безмежно вті̀шились!
Продовження подорожі
Мѝ ж, пішо́вши впере́д на корабѐль, попливли́ до А̀сса, збира́ючись забра́ти звідти Павла̀, бо він так наказа̀в нам, са̀м маючи на̀мір іти пі̀шки.
А коли він зійшо́вся з нами в А̀ссі, то, взя̀вши його, ми припливлѝ до Мітилѐни.
І, відплѝвши звідти, наступного дня̀ ми зупини́лись навпроти Хіо̀су, а насту̀пного дня прича́лили до Са̀мосу і днем пізні̀ше припливли́ до Мілѐту.
Бо Павло вѝрішив пропливти́ мимо Єфѐса, щоб йому не довело́ся затри́муватись в А̀зії, адже́ він поспіша̀в, якщо можлѝво, в день П'ятидеся̀тниці бути в Єрусалѝмі.
Апостол Павло в місті Міле́т дає останні настанови
пресві́терам Єфе́са
А з Мілета, пославши до Єфѐса, він покли́кав пресві́терів цѐркви.
І коли вони прийшлѝ до нього, він сказа̀в їм: Ви зна̀єте, як я з першого дня̀, відко́ли прийшо́в до А̀зії, весь час був з ва̀ми,
слу́жачи Го̀споду зі всякою скромною ду̀мкою про се́бе і з багатьма́ сльоза̀ми та випро̀буваннями, що тра́пилися зі мною через підсту́пні змови юдѐїв;
як я не промо́вчав ні про що корѝсне, про що вам не проголо̀шував би і чого не навча̀в би вас прилю̀дно й по дома̀х,
сві́дчачи як юдѐям, так і язѝчникам про покая́ння перед Бо̀гом і про віру в нашого Го́спода Ісу̀са.
І ось, тепѐр я, спону́куваний Духом, йду до Єрусалѝма, не зна̀ючи, що̀ зустрі̀не мене́ там.
Одна́к Святий Ду̀х по всіх міста́х сві̀дчить, ка̀жучи, що кайда̀ни і скорбо̀ти чекають на ме́не.
Але я ні на що не звертаю ува̀ги і не дорожу́ свої́м життя̀м, тільки б мені́ з ра̀дістю заверши́ти мій шля̀х і служі̀ння, яке я прийня́в від Го́спода Ісу̀са, - сві̀дчити про Радісну Зві́стку Божої благода̀ті.
І тепѐр, ось, я зна̀ю, що вже не поба̀чите мого́ обличчя всі вѝ, серед яких я ходѝв, пропові́дуючи Боже Ца̀рство.
Тому́ сві̀дчу вам в сього́днішній дѐнь, що я чѝстий від кро́ві всіх,
бо я не ухиля́вся від то̀го, щоб повідомля̀ти вам всю̀ Божу во̀лю.
Уважно сте́жте за собо̀ю і за всім ста̀дом, в якому Святий Ду̀х поставив вас охоро̀нцями па́сти Божу Цѐркву, яку Він придба̀в Собі́ Своє́ю Кро̀в'ю.
Я зна̀ю, що, після мо́го відхо̀ду, вві́йдуть до вас лю́ті вовкѝ, що не щадя́ть ста̀да.
І з вас самѝх повста́нуть лю̀ди, які бу́дуть говори́ти спотво̀рене, щоб захопи́ти у̀чнів за собою.
Тому́ будьте на сторо̀жі, пам'ята̀ючи, що три ро́ки вдѐнь і вночі̀ я не перестава́в зі сльоза́ми навча̀ти кожного з вас.
А за̀раз я передаю̀ вас, братѝ, Бо̀гу і Слову Його благода̀ті, яке може наставля̀ти вас і дати вам спа̀дщину з усіма освя̀ченими.
Нічийо́го ні срі̀бла, ні зо̀лота, ні о̀дягу я не побажа̀в.
Ви самі́ зна̀єте, що мої́м потребам і потребам тих, хто були́ зі мно̀ю, послужи́ли ці мої́ ру̀ки.
В усьо̀му я показа̀в вам, що, так працю̀ючи, потрібно підтри́мувати слабкѝх і пам'ятати слова́ Го́спода Ісу̀са, бо Він Са̀м сказав: «Щасли́віше дава̀ти, ніж отрѝмувати».
Сказа̀вши це, він схили́в свої́ колі̀на і з усіма́ ними помолѝвся.
Тоді підня́вся чимали́й пла̀ч в усіх, і вони, ки́даючись на шию Павла̀, цілува̀ли його,
суму́ючи особливо від сказаного ним сло̀ва, що вони вже не поба̀чать його облѝччя. І проводжа́ли його до корабля̀.