Апостол Павло в Єфесі. Близько 12-ти учнів Івана Хрестителя стають християнами
В той ча̀с, коли Аполлос був в Корѝнфі, Павло, пройшо́вши через верхні о̀бласті, прибу́в до Єфѐса і, знайшо́вши де́яких у̀чнів,
сказа̀в їм: Чи отрѝмали ви Свято́го Ду̀ха, коли пові̀рили? А вони сказа̀ли йому: Ми навіть і не чу̀ли, чи є̀ Святи́й Ду̀х.
Він сказа̀в їм: На підставі чого̀ ж ви тоді прийняли́ хрѐщення? Вони відповіда̀ли: На підставі Іва̀нового хре́щення.
А Павло сказа̀в: Іван хрести́в хре́щенням покая̀ння, ка̀жучи лю́дям, щоб вони пові́рили в То̀го, Хто йде за нѝм, тобто в Ісу̀са.
Почу̀вши це, вони прийняли́ хрѐщення заради і́мені Го́спода Ісу̀са.
І коли Павло покла́в на них ру̀ки, зійшо́в на них Святий Ду̀х, і вони почали́ говори́ти мо̀вами і пророкува̀ти.
Всіх же їх було̀ бли́зько дванадцяти́ чолові̀к.
В Єфесі Павло проповідує впродовж двох ро́ків
Прийшо́вши до синаго̀ги, він сміли́во пропові́дував три мі̀сяці, розмовля̀ючи і переко̀нуючи про Боже Ца̀рство.
Але оскі́льки дѐякі проявля́ли впѐртість і не ві̀рили, зневажа́ючи Господній Шля̀х перед наро̀дом, то він, залишѝвши їх, відокре́мив у̀чнів і щодня́ пропові́дував в учи́лищі Тира̀нна.
Це трива́ло два ро̀ки, так що всі ме́шканці А̀зії почу́ли Слово про Го́спода Ісу̀са, як юдѐї, так і язѝчники.
Бо̀г роби́в незвича́йні чудеса̀ рука́ми Павла̀,
так що на хво̀рих кла́ли хусткѝ і поясѝ з його ті̀ла, і їх залиша́ли хворо̀би, і злі ду̀хи вихо́дили з них.
Сім заклина́телів в Єфесі, сині́в юдейського первосвященика Скеви
Навіть дѐякі з бродя́чих юдейських заклина̀телів взяли́сь заклика́ти над тими, хто перебува́в у владі злих ду̀хів, ім'я́ Го́спода Ісу̀са, ка̀жучи: Заклина́ємо вас Ісу̀сом, Якого пропові́дує Павло̀!
Це роби́ли сім сині̀в одного́ юдейського первосвяще́ника Скѐви.
Але злий ду̀х сказа̀в їм у ві́дповідь: Ісу̀са я зна̀ю, і Павло̀ мені відо̀мий, а вѝ хто?
І накѝнувся на них чолові̀к, в якому був злий ду̀х, і, оволоді̀вши ними, отри́мав над ними таку сѝлу, що вони го̀лі й пора̀нені ви́бігли з то́го до̀му.
І це стало відо̀мо всім, хто ме́шкав в Єфе́сі, юдѐям і язѝчникам, і на всіх них напа́в стра̀х, і звели́чувалось ім'я́ Го́спода Ісу̀са.
Мешканці Єфеса, що повірили, відкрито визнаю́ть свої гріхи
Багато з тих, що пові̀рили, прихо̀дили, визнаючи́ і відкрива́ючи свої́ діла̀.
А з тих, що займа́лись ма̀гією, до́сить багато хто̀, зібра́вши свої́ кнѝги, спалѝли їх пе́ред усіма́. І підрахува́ли їхню ва̀ртість, і вѝявилось їх на п'ятдеся́т тисяч срі̀бних.
Так поту́жно зроста̀ло і змі̀цнювалось Господнє Сло̀во.
А коли це здійснѝлось, Павло запланува̀в в ду́сі, пройшо́вши Македо̀нію та Аха̀ю, йти до Єрусалѝма, сказа̀вши: Побува́вши та̀м, я пови́нен побачити і Рѝм.
І, посла́вши до Македонії двох з тих, хто служѝв йому, Тимофі̀я та Ера̀ста, сам затрѝмався на де́який час в А̀зії.
В Єфесі Димитрій, майстер по виготовленню срібних храмів Артеміди, організував повстання ремісників проти вчення Павла̀
В той ча̀с ста́вся чимали́й бу̀нт через Господній Шля̀х.
Бо один ма̀йстер, що працював зі срі̀блом, на ім'я́ Димѝтрій, ро́блячи срібні хра́ми Артемі̀ди, дава́в ремісника́м чимали́й заробі̀ток.
Зібра́вши їх і подібних до них робітникі̀в, сказа̀в: Чолові̀ки! Ви зна̀єте, що від цьо́го ремесла̀ зале́жить наше благополу̀ччя.
Одна́к ви ба̀чите і чу̀єте, що не тільки в Єфѐсі, але майже по всій А̀зії цей Павло́ свої́ми перекона̀ннями збив зі шляху́ чималу́ кількість людѐй, ка̀жучи, що зро́блене рука̀ми – це не богѝ.
А це загро́жує нам тѝм, що не ті̀льки наше ремесло́ занепадѐ, але і храм великої богині Артемі̀ди ма́тимуть ні за що̀, і велич тіє̀ї, яку шанує вся А̀зія і весь сві̀т, бу́де знѝщена.
Вѝслухавши це, вони напо́внились лю̀ттю і почали́ крича̀ти, ка̀жучи: Велѝка Артеміда Єфѐська!
І місто напо́внилось бѐзладом. Схопи́вши македо́нців Га̀я і Ариста̀рха, супу̀тників Павла́, вони однодушно ки́нулись до теа̀тру.
А коли Павло хотів увійти в наро̀д, учні не допустѝли його.
Тако́ж і де́які з азі́йських нача̀льників, бу́дучи його дру̀зями, посла̀ли до ньо́го і проси́ли не з'явля̀тись в теа́трі.
Тим ча̀сом одні̀ кричали однѐ, а і̀нші - і̀нше, бо зібра̀ння було́ безла̀дним, і бі̀льшість з них не зна̀ли, навіщо зібра̀лись.
Тоді з на́товпу ви́вели Олекса̀ндра, якого ви́штовхнули впере́д юдѐї. Да́вши знак руко̀ю, Олександр хотів сказа́ти на свій за̀хист перед народом.
Коли ж дізна́лись, що він юдѐй, то закрича́ли всі в один го̀лос, і близько двох годи́н крича̀ли: Велѝка Артеміда Єфѐська!
А міськи́й секрета̀р, заспоко̀ївши народ, ка̀же: Єфеські чолові̀ки! Яка ж людина не зна̀є, що місто Єфѐс — це храни́тель храму великої богині Артемі̀ди і її о̀бразу, що впав від Зѐвса?
О̀тже, оскі́льки це незаперѐчно, то вам потрібно бути спокі̀йними і не ді́яти необду̀мано.
А ви привели́ цих чолові̀ків, які ні хра̀му не обікра̀ли, ні вашої богѝні не злосло̀вили.
Якщо ж Димѝтрій і ремісникѝ ра́зом з ним мають на ко́гось ска̀ргу, то для цьо̀го діють судѝ і є проко̀нсули. Нехай висува́ють звинува̀чення один проти о̀дного.
А якщо ви домага́єтесь щѐ чого́сь, то це бу́де вирі́шуватись в законному зібра̀нні.
Бо нам загро́жує небезпе́ка бути звинува̀ченими за сього́днішнє безла́дне збіго̀вище, оскі́льки немає жодної причѝни, якою ми могли б вѝправдати таке збіго̀вище. Сказа̀вши це, він розпустѝв зібра́ння.