Павло і Сила в місті Фессало́ніка. Юдеї організували
на́пад на дім Ясона
Пройшо́вши через Амфі̀поль і Аполло̀нію, вони прийшли́ до Фессало̀ніки, де була́ синаго̀га юдеїв.
Павло́, за свої́м звѝчаєм, прийшо̀в до них і три субо̀ти розмовля́в з ними з Писа̀нь,
відкрива̀ючи і виклада̀ючи їм, що Христу̀ було́ необхідно постражда̀ти і воскреснути з мѐртвих, і що цим Христо̀м є Ісу̀с, Якого я пропові̀дую вам.
І дѐякі з них перекона̀лись і приєдна́лись до Павла̀ і Сѝли, як з побо́жних грѐків вели́ка кі̀лькість, так і з видатни́х жіно̀к чима̀ло.
А юдѐї, охо́плені рѐвнощами, взя́ли з площі якихось злих людѐй і, зібра́вши на̀товп, почали́ підбу́рювати мі̀сто. І, напа́вши на дім Ясо̀на, шука̀ли їх, щоб ви́вести їх до наро̀ду.
Але́ не знайшо̀вши їх, вони потягли́ Ясо̀на і де́яких браті̀в до міськи́х нача̀льників, кричачѝ: Ці всесвітні бунтівникѝ прийшли́ і сюдѝ,
а Ясо́н прийня̀в їх! І всі вонѝ ді́ють всу́переч нака́зам кѐсаря, вважа́ючи і̀ншого царе́м, Ісу̀са!
І підбу́рили наро̀д і міськи́х нача̀льників, які слу̀хали це.
Та, отри́мавши від Ясо́на та інших запѐвнення, вони відпустѝли їх.
Павло і Сила в місті Ве́рія
Брати́ ж нега̀йно вночі́ відпра́вили Павла́ і Силу до Вѐрії. Вони, прибу́вши тудѝ, пішли́ до юде́йської синаго̀ги.
А ці̀ були́ шляхѐтніші за фессалонікі̀йських: Вони прийняли́ Слово з усією стара̀нністю, щодня́ дослі́джуючи Писа̀ння, чи це дійсно та̀к.
І тому́ бага̀то з них пові̀рили, і з гре́цьких впливо́вих жіно̀к, і з чолові̀ків чима̀ло.
Але коли фессалонікі́йські юдеї дізна̀лись, що і в Вѐрії пропові́дано Павло́м Боже Сло̀во, то прийшли́ і тудѝ, підбу̀рюючи і бунту̀ючи наро̀д.
Тоді брати́ відразу ж відпра̀вили Павла́, щоб він йшов до мо̀ря; а Сила і Тимофій залиши́лись та̀м.
А ті, що супрово̀джували Павла́, провели́ його до Афі̀н і, отри́мавши нака́з щодо Сѝли і Тимофі̀я, щоб вони якнайшвѝдше прийшли́ до ньо̀го, вѝрушили.
Апостол Павло в місті Афіни і його проповідь в ареопазі
А поки Павло чека́в на них в Афі̀нах, його дух обу̀рювався в ньо́му, ба́чачи мі̀сто, перепо́внене і̀долами.
Тож він розмовля́в у синагозі з юдѐями та з побо́жними людьмѝ, і щодня́ на площі з тѝми, хто йому трапля̀вся.
А де́які з філо́софів-епікурѐйців та сто̀їків почали́ спереча̀тися з ним. І одні̀ каза̀ли: «Що̀ хоче сказа̀ти цей балаку̀н?», а і̀нші: «Здається, він пропові́дник іноземних божѐств», бо він проголо́шував їм Радісну Зві̀стку про Ісу̀са і воскресі̀ння.
І, взя̀вши його, вони привели́ його в ареопа̀г і сказа̀ли: Чи можемо ми дізна̀тись, що це за нове́ вчѐння, яке ти пропові̀дуєш?
Бо тѝ вклада́єш щось дѝвне в наші ву̀ха! Тому́ ми хочемо дізна̀тись, що це означа̀є?
А всі афі̀няни та інозѐмці, що в них мѐшкали, ні в чо́му більш охо́че не прово́дили ча̀с, ніж розповіда́ти чи слу́хати щось новѐ.
Тоді Павло̀, вста́вши серед ареопа̀гу, сказа̀в: Чолові́ки-афі̀няни! Зі всього́ ба̀чу, що ви особли́во побо̀жні.
Бо, прохо̀дячи і огляда́ючи ваші святѝні, я знайшо́в і жерто̀вник, на якому напѝсано: «Невідо́мому Бо̀гу». Саме Цього̀, Якого ви не зна́ючи шану̀єте, я і пропові̀дую вам.
Бог, що створи́в сві̀т і все, що в ньо̀му, Ві̀н, бу́дучи Го́сподом нѐба і землі̀, не в рукотво̀рних хра́мах живѐ
і не потребу̀є служі́ння рук людѝни, немовби Він має в чо́мусь потрѐбу, Са̀м даючи́ всьо́му життя̀ і дѝхання, і всѐ.
Від одніє̀ї людини Він створи́в весь лю́дський рі̀д для прожива́ння по всьо́му обличчю землі̀, встанови́вши заздалегі́дь призна́чені часѝ і ме́жі їх прожива̀ння,
щоб вони шука̀ли Го́спода, якщо вони уважно дослі̀джуватимуть, то чи хіба тоді не зна̀йдуть, хоча Він і недалѐко від кожного з на̀с.
Бо ми завдяки́ Йому̀ живемо́, і ру́хаємося, і існу́ємо, як і де́які з ваших поѐтів говори́ли: «Бо ми Його і наща̀дки».
Тому́ мѝ, бу́дучи Божим пото̀мством, не повинні ду̀мати, що Божество̀ подібне до зо̀лота, чи срі̀бла, чи ка̀меню, які отри́мали зобра́ження від мистѐцтва та вѝгадки людини.
О́тже, залиши́вши без уваги часи́ незнання̀, Бог нака̀зує сьогодні всім лю́дям всю́ди пока̀ятись.
Тому́ що Він встанови́в дѐнь, в який бу́де справедли́во суди́ти сві̀т через призна́ченого Ним Чолові̀ка, нада́вши всім підтвѐрдження, воскреси́вши Його з мѐртвих.
Почу́вши про воскресі́ння мѐртвих, одні̀ почали́ насміха̀тись, а і̀нші сказа̀ли: Про цѐ ми ще послу̀хаємо тебе́ іншим ра̀зом.
Тоді Павло́ пішо̀в від них.
Але́ де́які чолові̀ки, приєдна̀вшись до ньо́го, пові̀рили. Се́ред нѝх був ареопагі́т Діонѝсій, жі̀нка на ім'я Да̀мар, та і̀нші з ними.