Павло і Сила в Лі́стрі і Де́рвії. Приєдна́ння Тимофія
І прийшо́в Павло до Де́рвії та Лі́стри. І ось, там був один у̀чень, на ім'я́ Тимофі̀й, син юдѐйки, яка спові́дувала ві̀ру, а його ба̀тько був грѐк.
Він мав до́бре сві̀дчення від браті́в у Лі̀стрі та Іко̀нії.
Павло захоті̀в, щоб він пішов з нѝм. І, взя̀вши, обрі́зав його заради юдѐїв, які були́ в тих місця̀х, бо всі вони зна̀ли, що його батько був грѐком.
А коли вони проходи́ли по міста̀х, вони передава̀ли церква̀м вико́нувати постано̀ви, ви́несені апо́столами і пресві́терами в Єрусалѝмі.
І тому̀ церкви́ утве́рджувались в ві̀рі і щодня́ збі́льшувались число̀м.
Видіння апостолу Павлу́: Благаючий чоловік македонянин
І вони пройшли́ через Фригі̀ю та область Гала̀тії, бо Святий Дух заборонѝв їм пропові́дувати Слово в А̀зії.
А, дійшо́вши до Мѝсії, вони намага́лись ви́рушити до Віфі̀нії, але Дух Ісу̀са не допусти́в їх.
Пройшо́вши ж повз Мѝсію, вони прийшли́ до Троа̀ди.
І вночі́ Павлу́ з'яви́лось виді̀ння: Стоя́в якийсь чоловік, македо̀нянин, і блага̀в його, ка̀жучи: Перепра́вся до Македо̀нії і допоможѝ нам!
І після то̀го, як він побачив це виді̀ння, ми відра̀зу ж постара́лись перепра́витись до Македо̀нії, дійшо́вши вѝсновку, що Госпо̀дь поклѝкав нас пропові́дувати Радісну Звістку ї̀м.
Служіння апостола Павла́ в Македонії, в місті Филиппи.
Навернення Лідії і її домашніх
Тоді, відпли́вши з Троа̀ди, ми прями́м шляхо́м припливли́ до Самофра̀кії, а насту̀пного дня до Неа̀поля,
а звідти до Филѝппів. Це головне мі̀сто в тій частині Македо̀нії, коло́нія. В цьо́му місті ми пробули́, прові́вши де́кілька дні̀в.
В суботній дѐнь ми ви́йшли за ворота до рі̀чки, де, зазвича́й, було́ місце молѝтви, і, сі̀вши, почали́ розмовля́ти з жінка̀ми, які зібра̀лися там.
І одна жі̀нка, на ім'я́ Лі̀дія, з мі́ста Фіатѝри, продавчи́ня товарів з червонува́то-фіоле́тових тканѝн, яка шанува́ла Бо̀га, слу̀хала. І Господь відкри́в її сѐрце уважно слу́хати тѐ, що говори́в Павло̀.
А коли прийняли́ хре́щення вона̀ і її дома̀шні, то вона блага̀ла нас, ка̀жучи: Якщо ви ви́знали мене́ ві̀рною Го̀споду, то ввійді́ть до мо́го до̀му і залиша́йтесь в мѐне. І перекона̀ла нас.
В місті Филиппи апостол Павло виганяє з жінки духа-провісника
І ста̀лось, коли ми йшли до мі́сця молѝтви, нас зустрі́ла одна служнѝця, яка перебува́ла під владою духа-прові̀сника, яка через пророкува̀ння прино́сила свої́м госпо́дарям великий дохі̀д.
Вона, йдучи́ за Павло̀м і за на̀ми, крича̀ла, ка́жучи: Ці лю̀ди - раби Всеви́шнього Бо̀га, які сповіща́ють вам Шлях спасі̀ння!
І це вона продо́вжувала робѝти багато дні̀в. А Павло обу̀рився і, оберну̀вшись, сказа̀в ду́ху: Я нака̀зую тобі́ і́менем Ісуса Христа̀: Вѝйди з неї! І ду̀х відра́зу ж вѝйшов.
Тоді її госпо́дарі, поба̀чивши, що зни́кла надія на їхній дохі̀д, схопѝли Павла́ і Силу і поволокли́ їх на площу до нача̀льників.
І, приві́вши їх до воєнача̀льників, сказа̀ли: Ці лю̀ди, бу́дучи юдѐями, збу́рюють наше мі̀сто
і пропові́дують звѝчаї, яких на̀м, рѝмлянам, не слід ні прийма̀ти, ні вико̀нувати!
Народ тако̀ж повста́в проти нѝх, а воєнача̀льники, зірва́вши з них о̀дяг, наказа́ли би́ти їх па̀лицями.
І, завда́вши їм багато уда̀рів, ки́нули їх до в'язнѝці, наказа́вши тюре́мному сто̀рожу надійно охороня̀ти їх.
То̀й, отри́мавши такий нака̀з, ки́нув їх у вну́трішню в'язнѝцю і їхні но́ги заби́в у коло̀ду.
Павло і Сила у в’язниці. Землетрус. Наве́рнення тюремника і
всіх його домашніх
Близько опі̀вночі Павло і Сила, мо̀лячись, співа́ли Богу гі́мни хвалѝ! А в'я̀зні уважно слу̀хали їх.
І ра́птом ста́вся си́льний землетру̀с, так що затремті́ли осно́ви в'язнѝці; і відразу ж відчини́лися всі двѐрі, і в усіх кайда́ни поспада̀ли.
А тюремний сто̀рож, прокѝнувшись і поба̀чивши, що двері в'язниці відчѝнені, ви́тягнув мѐч і збира́вся вбѝти себе́, ду́маючи, що в'язні втеклѝ.
Але Павло гучни́м голосом закрича̀в, ка̀жучи: Не роби́ собі́ нія́кого зла̀, бо ми всі ту̀т!
І, вимага́ючи сві̀тла, він вбіг до в'язнѝці і в тремті̀нні впав пе́ред Павло̀м і Сѝлою,
і, ви́вівши їх назо̀вні, сказа̀в: Пано̀ве! Що̀ я повинен робѝти, щоб мені́ спастѝсь?
А вони сказа̀ли: Повір в Го́спода Ісу̀са, і спасешся тѝ і твій ді̀м!
І вони розповіли́ Господнє Сло̀во йому̀ і всім, хто був в його до̀мі.
І він, взя̀вши їх в ту ж годину но̀чі, обми́в їхні ра̀ни від ударів і нега́йно прийня́в хре́щення са̀м і всі його дома̀шні.
Вві́вши їх до сво́го до̀му, він накри́в їм сті̀л і зраді́в з усім до̀мом, що повірив в Бо̀га!
Ви́зволення з в'язни́ці Павла́ і Сили
А коли наста́в дѐнь, воєнача́льники посла́ли слуг поря̀дку, ка̀жучи: Звільнѝ тих людей.
І тюре́мний сторож повідо́мив ці слова́ Павлу̀: Воєнача́льники посла́ли звільнѝти вас. Тому́ вихо̀дьте за́раз і йдіть з мѝром.
Але Павло сказа̀в їм: На̀с, римських громадя̀н, на очах всього́ наро̀ду без су̀ду побѝли і ки́нули в грома́дську в'язнѝцю, а тепе́р тає́мно нас виганя̀ють? Ні̀, нехай са̀мі при́йдуть і вѝведуть нас.
А слу́ги поря̀дку переказа́ли ці слова́ воєнача̀льникам, і ті зляка̀лись, почу̀вши, що цѐ ри́мські громадя̀ни.
І, прийшо̀вши, блага̀ли їх і, вѝвівши їх, вони вмо́вили їх ви́йти з мі̀ста.
Вонѝ ж, ви́йшовши з в'язнѝці, прийшли́ до Лі̀дії і, поба́чившись з брата̀ми, дали́ їм настано̀ви і вѝрушили.