Єрусалимський собор (в 49-ому році)
А дѐякі, що прийшли́ з Юдѐї, почали́ навча̀ти братів: Якщо ви не обрі̀жетеся згідно з обрядом Мойсѐя, то не мо̀жете спастѝсь.
Коли ж у Павла́ і Варна́ви ви́никло з ними протистоя̀ння і чимала́ суперѐчка, то брати́ прийняли́ рі̀шення, щоб Павло̀ і Варна̀ва та де́які і̀нші з них ви́рушили до апо̀столів і пресві̀терів в Єрусалѝм стосовно цього́ пита̀ння.
О̀тже, після то́го як церква провела̀ їх, вони проходи́ли через Фіні́кію і Сама́рію, розповіда́ючи про наве́рнення язѝчників, і доставля́ли велику ра̀дість всім брата̀м.
А прибу́вши до Єрусалѝма, вони були́ при́йняті цѐрквою, апо̀столами і пресві̀терами, і розповіли́ про все, що Бо̀г зроби́в ра́зом з нѝми.
Тоді піднялѝсь де́які з тих, хто пові̀рив з фарисейської сѐкти, ка̀жучи: Необхідно обріза̀ти язичників і нака́зувати їм вико́нувати Закон Мойсѐя.
Апо̀столи і пресві̀тери зібра́лись для ро́згляду цієї спра̀ви.
А після багатьох суперѐчок Петро встав і сказа̀в їм: Чолові́ки-братѝ! Ви зна̀єте, що Бо̀г з да́внього ча̀су ви́брав серед вас менѐ, щоб з мої̀х уст язичники почу́ли Слово Радісної Зві̀стки і пові̀рили.
І Знаве́ць сердець Бо̀г нада́в їм підтвѐрдження, да́вши їм Святого Ду̀ха, як і на̀м.
І Ві̀н не зроби́в нія́кої різнѝці між на̀ми і нѝми, ві̀рою очи́стивши їхні серця̀.
Так чому̀ ж ви тепер спокуша́єте Бо̀га, зва́люючи на шию у́чнів тяга̀р, який не змогли́ понести́ ні наші батькѝ, ні мѝ?
Але ми ві̀римо, що благодаттю Го́спода Ісуса Христа̀ ми спасѐнні, як і вонѝ.
Тоді все зібра́ння замо̀вкло і слу́хало Варна̀ву і Павла̀, які розповіда̀ли, які чудоді́йні зна̀ки і чудеса̀ зверши́в Бог через нѝх се́ред язѝчників.
А після то̀го, як вони закі́нчили говорѝти, відпові́в Я̀ків, ка̀жучи: Чолові́ки-братѝ, послу̀хайте мене́!
Сѝмон розпові́в про тѐ, як Бог впѐрше відві́дав язѝчників, щоб з нѝх придба́ти наро̀д для Свого́ і̀мені.
І з цѝм узго́джуються слова́ Проро̀ків, як напѝсано:
«Після цьо̀го Я поверну̀сь і відновлю́ наме́т Давѝда, який впа̀в, і відновлю́ його руї̀ни, і вѝправлю його,
щоб шука́ли Го́спода і̀нші люди і всі наро̀ди, які бу́дуть назива́тись Мої́м і̀менем,
гово́рить Госпо̀дь, Який ро̀бить це, відо́ме Йому від ві̀чності».
Тому́ я вважа̀ю, що не потрі̀бно завдава́ти тру̀днощів тим, хто наверта́ється до Бога з язѝчників,
а написа̀ти їм, щоб вони відмовля́лись від оскве́рнень і̀долами, від блу̀ду, від заду̀шеного і кро̀ві.
Бо Закон Мойсѐя з давніх поколі́нь має по всіх містах тих, хто його пропові̀дує і чита̀ється в синагогах щосубо̀ти.
Постанова Єрусалимського собору
Тоді апостоли і пресві́тери з усією цѐрквою ви́знали за пра̀вильне, ви́бравши зі свого́ середо́вища чолові̀ків, посла́ти їх до Антіо́хії ра́зом з Павло̀м і Варна̀вою: Юду, зва́ного Варса̀вою, і Силу, провідни́х чолові̀ків серед браті́в,
написа̀вши через них: «Апостоли і пресві́тери та брати́ — брата́м з язѝчників в Антіо́хії, Си́рії та Кілікі́ї: Здрастуйте!
Оскі́льки ми почу̀ли, що де́які, які вѝйшли від нас, стриво́жили вас свої́ми слова̀ми і похитну́ли ваші ду̀ші, яким ми не дава̀ли розпоря̀джень,
то ми, зібра̀вшись, ви́знали за пра̀вильне, посла́ти до вас о́браних чолові̀ків з нашими улю́бленими Варна̀вою і Павло̀м,
людьмѝ, які віддали́ свої́ ду̀ші заради і́мені нашого Го́спода Ісуса Христа̀.
О́тже, ми посла́ли Юду і Силу, які повідо́млять вам те са̀ме і у̀сно.
Бо вважа́є за пра̀вильне Святий Ду̀х і мѝ, не обтя́жувати вас більше жо́дним тягарѐм, крім цього́ необхі̀дного:
відмовля́тись від прине́сеного в жертву і̀долам, від кро́ві, від заду́шеного і від блу́ду. Якщо ви бу́дете стара́нно берегтѝ себе́ від цьо̀го, то вам бу́де до̀бре. Будьте здоро̀ві!»
Повернення Павла́ і Варнави в Сирійську Антіохію
О́тже, бу́дучи відпра̀влені, вони прийшли́ в Антіо̀хію і, зібра́вши числе́нне зібра̀ння, вручи́ли листа̀.
Ті̀ ж, прочита̀вши його, зраді̀ли цій вті́шній настано̀ві!
А Юда і Сила, са́мі бу́дучи проро̀ками, багатьма́ слова̀ми підбадьо̀рили і утвердѝли браті̀в.
Прові́вши там де́який ча̀с, вони з миром були́ відпу̀щені брата́ми до апо̀столів.
***(Але Сѝла захоті́в лиши́тись та̀м, а Ю̀да поверну́вся до Єрусалѝма.)
А Павло і Варнава жили́ в Антіо̀хії, навча̀ючи і ра́зом з багатьма́ і̀ншими проголо́шуючи Господнє Сло̀во як Радісну Зві̀стку.
Друга місіонерська подорож апостолів Павла́ і Варнави.
Запекла дискусія між ними щодо Івана-Марка
А через де́кілька дні̀в Павло сказа̀в Варна́ві: Поверні́мося і відві́даймо наших браті̀в у кожному мі̀сті, де ми пропові́дували Господнє Сло̀во, і подѝвимось, як вони трима̀ються.
Варнава ж хотів взя́ти з собою тако́ж Іва̀на, зва́ного Ма̀рком.
Але Павло наполяга́в на то̀му, що не слі̀д бра́ти з собою того̀, хто залиши́в їх у Памфі̀лії і не пішо̀в з ними на пра̀цю.
Через це ви́никла запе́кла диску̀сія, так що вони розлучѝлись один з о̀дним. І Варнава, взя́вши Ма̀рка, відпли́в на Кі̀пр,
а Павло, ви́бравши Сѝлу, ви́рушив у доро̀гу, коли брати́ дові́рили його Божій благода̀ті.
І він проходи́в через Си́рію і Кілікі́ю, утве́рджуючи церквѝ.