Апостоли Павло і Варнава проповідують в Іконії
А в Іко̀нії вони ра́зом ввійшли́ до юдейської синаго̀ги і говори́ли та̀к, що повірила вели́ка кі́лькість юдѐїв і язѝчників.
Але юдѐї, які не пові̀рили, підбу̀рили і озлобѝли проти браті́в ду́ші язѝчників.
Одна́к вони пробули́ там достатньо ча̀су, сміли́во ді́ючи в прису́тності Го̀спода, Який, для підтве́рдження Сло́ва Своє́ї благода̀ті, дава́в їм зді́йснювати ї́хніми рука́ми чудоді́йні зна̀ки і чудеса̀.
А наро̀д в місті розділѝвся, і одні̀ були́ на бо́ці юдѐїв, а і̀нші - на боці апо̀столів.
Коли ж у язѝчників і юдѐїв ра́зом з їхніми нача̀льниками ви́ник на́мір зганьбѝти і поби́ти їх камі̀нням,
вони, дізна̀вшись про це, втекли́ до лікао́нських мі̀ст, Лістру і Дервію та їх око́лиць,
і та̀м вони пропові́дували Радісну Зві̀стку.
Апостоли Павло і Варнава проповідують у Лістрі.
Зцілення кульгавого від народження
А в Лі́стрі один чолові̀к, який не володі́в нога̀ми, сиді̀в, бу́дучи кульга́вим від утро́би своєї ма̀тері, і ніко́ли не ходѝв.
Він слухав Павла̀, який говорѝв. Павло, уважно придивѝвшись до ньо́го і поба̀чивши, що він має ві̀ру для зці̀лення,
сказа̀в гучни́м го̀лосом: Вста̀нь на свої́ но́ги пря̀мо! І він підско̀чив і почав ходѝти!
Наро̀д же, поба̀чивши, що̀ зроби́в Павло̀, підня́в свій го̀лос, ка́жучи по-лікао̀нському: Богѝ в людські́й подо̀бі зійшлѝ до нас!
І назива́ли Варна́ву Зѐвсом, а Павла́ Гермѐсом, бо ві̀н був провідни́й в сло̀ві.
А жрець Зѐвса, храм якого знахо́дився перед їхнім мі̀стом, приві́вши до воріт бикі̀в і прині́сши вінкѝ, хотів ра́зом з наро̀дом принести́ жѐртву.
Але апостоли Варна́ва і Павло́, почу̀вши про це, розірва́ли на собі́ о̀дяг і ки́нулись в наро̀д, кричачѝ:
Лю̀ди! Що це ви ро̀бите? І мѝ - подібні до вас лю̀ди, і повідомля́ємо вам Радісну Зві̀стку, щоб ви поверну̀лись від цих дарѐмних богі́в до живо̀го Бога, Який створи́в небо і землю, і море, і все, що в нѝх!
Ві̀н у мину́лих поколі̀ннях допустѝв усім народам ходи́ти свої́ми шляха̀ми,
хоча й не перестава́в сві̀дчити про Се́бе, ро́блячи добро̀, подаючи́ нам з неба дощі̀ та плодоно́сні часѝ, напо́внюючи ї̀жею та весѐлощами наші серця̀.
І, ка̀жучи цѐ, вони наси́лу вмо́вили наро̀д не прино́сити їм жѐртви.
Одна́к з Антіо́хії та Іко́нії прийшли́ юдѐї і, перемани́вши на свій бі̀к наро̀д, поби́ли Павла́ камі̀нням і ви́тягли за мі̀сто, вважа̀ючи, що він мѐртвий.
Коли ж у́чні обступѝли його, він підві̀вся і ввійшо́в до мі̀ста, а наступного дня̀ ви́рушив з Варна́вою до Дѐрвії.
Повернення Варнави і Павла́ в Сирійську Антіохію
А, пропові́давши Радісну Звістку цьому́ мі̀сту і здобу́вши до́сить багато у̀чнів, вони поверну́лись до Лі̀стри, Іко̀нії та Антіо̀хії,
утве́рджуючи ду́ші у̀чнів, переко́нуючи зберіга́ти ві̀рність і повча̀ючи, що через багато скорбо̀т ми пови́нні увійти́ в Боже Ца̀рство.
Рукопокла́вши ж їм пресві̀терів в кожній цѐркві, вони помоли́лися з посто̀м і передали́ їх Го̀споду, в Якого ті пові̀рили.
По̀тім, пройшо́вши через Пісіді̀ю, прийшли в Памфі̀лію.
І, пропові́давши Слово в Пѐргії, спусти́лись в Атта̀лію;
а звідти відпливли́ в Антіо̀хію, звідки були́ пере́дані Божій благода̀ті на ді̀ло, яке вѝконали.
Прибу́вши тудѝ і зібравши цѐркву, вони розповіли́ про всѐ, що Бог зробѝв ра́зом з ними і як Він відчинѝв двері віри язѝчникам.
І вони провели́ там чимало ча̀су з у̀чнями.