Дух Святий посила́є апостолів Варнаву і Павла
на місіонерське служіння
А в Антіо̀хії, в місце́вій цѐркві, були́ деякі проро̀ки і вчителі̀: Варна́ва, Симео́н, званий Ні́гер, Лу́цій Кірінѐянин, Манаї́н, прийомний брат І̀рода, прави́теля четве́ртої части́ни прові̀нції, і Савл.
І коли вони служѝли Господу і по̀стились, Святий Дух сказа̀в: Відділі́ть Мені́ Варна̀ву і Са̀вла для пра̀ці, до якої Я їх поклѝкав.
Тоді вони, здійсни́вши пі̀ст і молѝтву і покла́вши на них ру̀ки, відпустѝли їх.
Перша місіонерська подорож апостолів Варна́ви і Па́вла.
Маг лжепророк Варісус і навернення проконсула
А вони, бу́вши по́слані Святи́м Ду̀хом, прийшли́ в Селѐвкію, а звідти відпливли́ на Кі̀пр.
І, перебува́ючи в Саламі̀ні, вони пропові́дували Боже Сло̀во в юде́йських синаго̀гах. Ма̀ли ж вони при собі̀ помічнико́м і Іва̀на.
Пройшо́вши весь острів до Па̀фа, вони знайшли́ одного ма̀га, юдея-лжепроро̀ка, на ім'я́ Варісу̀с.
Він перебува́в з проко́нсулом Се́ргієм Па̀влом, чолові́ком розу̀мним. Цѐй, покли́кавши Варна̀ву і Са̀вла, пра́гнув почу̀ти Боже Сло̀во.
А Єлі́ма, ма̀г, адже́ так переклада́ється його ім'я̀, чини́в їм о̀пір, намага́ючись відверну̀ти проко́нсула від ві̀ри.
Але Са̀вл, він же і Павло̀, напо́внившись Святи́м Ду̀хом і уважно подивѝвшись на ньо́го,
сказа̀в: О, повний всякого пі̀дступу і всякого шахра̀йства, син дия̀вола, ворог всякої пра̀вди! Чи не припѝниш ти відво̀дити вбі̀к з прями́х Господніх шляхі̀в?
І тепѐр ось, рука́ Го̀спода проти тѐбе: Ти бу́деш сліпѝй і не бу́деш бачити со̀нця до певного ча̀су. І відра̀зу ж на ньо́го напа́ли тума̀н і тѐмрява, і він став ки́датись з бо́ку в бі̀к, шука̀ючи, хто би пові́в його за ру̀ку.
Тоді проко̀нсул, поба́чивши те, що ста̀лось, пові̀рив, диву́ючись Госпо́дньому вчѐнню.
Проповідь апостола Павла́ в Антіо́хії Пісідійській
І відпли́вши з Па̀фа, Павло̀ і ті, хто були́ з нѝм, прибули́ до Пѐргії, що в Памфі̀лії. А Іва̀н, залишѝвши їх, поверну́вся до Єрусалѝма.
Вони ж, пройшо́вши від Пѐргії, прибули́ до Антіо́хії Пісіді̀йської і, увійшо́вши в синаго̀гу в суботній дѐнь, сі̀ли.
А після чита́ння Зако̀ну і Проро̀ків, нача́льники синаго́ги посла̀ли до них, ка̀жучи: Чолові́ки-братѝ! Якщо у вас є слово настано̀ви до народу, говорі̀ть.
Павло̀, вста̀вши і да́вши зна̀к рукою, сказа̀в: Чолові́ки-ізраїльтя̀ни і ті, що шану́ють Бо̀га! Послу̀хайте!
Бог цього́ наро̀ду, Ізра̀їля, ви́брав наших батькі̀в і підня̀в цей наро̀д під час перебува́ння в єги́петській землі̀, і пі́днятою рукою вѝвів їх з неї,
і бли́зько сорока́ ро́ків ча̀су з терпели́вою турбо́тою годува̀в їх в пустѐлі.
І, ви́нищивши сім наро̀дів у Ханаа́нській землі̀, Він розділи́в їм в спа̀дщину їхню зѐмлю про́тягом бли́зько чотирьохсо́т п'ятдесяти́ ро́ків.
І після цьо̀го Він дава́в їм су́ддів до пророка Самуї̀ла.
По̀тім вони попроси́ли царя̀, і Бог дав їм Сау̀ла, сина Кі̀са, чолові̀ка з пле́мені Веніамі̀на, на со́рок ро̀ків.
А коли відсторонѝв його, то поста́вив їм царе́м Давѝда, про якого і сказа̀в, засві̀дчивши: «Я знайшо́в чолові̀ка за Мої́м сѐрцем, Давѝда, сина Єссѐя, який вѝконає всі Мої́ бажа̀ння!»
З його̀ нащадків Бо̀г згідно з обіця̀нкою підня̀в Ізраїлю Спаси́теля Ісу̀са,
після то̀го, як перед са́мим Його прихо̀дом Іван пропові́дував хре́щення покая̀ння всьо́му народу Ізра̀їля.
А, завѐршуючи свій шля̀х, Іван говорѝв: Я не То̀й, за ко́го ви вважа̀єте мене́. Але ось, йде за мною То̀й, Кому́ я не досто̀йний розв'яза́ти взуття̀ на нога́х.
Чолові́ки-братѝ, сини́ ро́ду Авраа̀ма, і ті, хто шану́ють Бо̀га се́ред вас! На̀м по́слано Слово цього́ спасі̀ння!
Бо ме́шканці Єрусалѝма і їхні нача̀льники, не впізна̀вши Його і засудѝвши, ви́конали слова́ проро̀ків, які чита́ються щосубо̀ти.
І, не знайшо́вши в Ньому жодної провѝни, досто́йної смѐрті, все ж вимага́ли у Піла́та вбѝти Його.
А коли вѝконали все, що напѝсане про Ньо́го, то, зня́вши з дѐрева, покла́ли Його́ в гробнѝцю.
Але Бо̀г воскреси́в Його з мѐртвих!
Ві̀н впродо́вж багатьо́х дні̀в з'явля́вся тѝм, які прийшли́ з Ним з Галіле́ї до Єрусалѝма і які тепѐр є Його сві̀дками перед наро́дом.
І ми повідомля́ємо вам Радісну Зві̀стку, що обіця̀нку, да́ну батька̀м,
Бог ви́конав на̀м, їхнім ді̀тям, воскреси́вши Ісу̀са, як і в дру́гому псалмі̀ напи́сано: «Тѝ - Сѝн Мій: Я сьогодні народѝв Тебе́».
А з при́воду того̀, що Він воскреси́в Його з мѐртвих, та̀к що Він вже не повернѐться в гниття̀, про цѐ Він сказа́в та̀к: «Я дам вам незмі́нні мѝлості, обі́цяні Давѝду».
Тому́ і в і̀ншому псалмі́ Він гово̀рить: «Ти не дасѝ Твоє́му Свято̀му поба́чити гниття̀».
Але Давѝд, послужѝвши в своє́му поколі́нні для Божої метѝ, помѐр і приєдна́вся до свої́х батькі̀в, і поба̀чив гниття̀.
А То̀й, Кого́ Бог воскресѝв, не поба̀чив гниття̀.
О́тже, нехай бу́де вам відо̀мо, чолові́ки-братѝ, що завдяки́ Йому̀ вам сповіща́ється проще́ння гріхі̀в. І в усьо̀му, в чо́му ви не могли ви́правдатись Законом Мойсѐя,
виправдо́вується Нѝм кожен, хто ві̀рить.
Тому́ бережі̀ться, щоб не ста̀лося з вами ска́зане в Проро̀ків:
«Подиві̀ться, знева̀жники, подиву̀йтесь і знѝкніть; бо Я роблю́ ді̀ло в ваші дні, ді̀ло, якому ви б ніза́що не пові̀рили, якби́ хтось розповіда̀в вам».
Коли вони вихо́дили з синаго̀ги, язичники просѝли їх говори́ти про те ж са́ме насту̀пної суботи.
А коли зібра́ння синагоги розійшло̀сь, то багато юдѐїв і тих, хто шанує Бо̀га, наве́рнених в юдаїзм з язѝчників, пішли́ за Павло́м і Варна́вою, які, розмовля̀ючи з ними, переко́нували їх трима́тись Божої благода̀ті.
Наступної субо̀ти майже все мі̀сто зібра́лось послу́хати Боже Сло̀во.
Але юдѐї, поба́чивши наро̀д, напо́внилися за̀здрістю і, обража̀ючи, стали суперѐчити тому̀, що говори́в Павло̀.
Тоді Павло́ і Варна́ва смілѝво сказа̀ли: Вам пѐршим має бути пропові́дуване Боже Сло̀во, але оскі́льки ви відкида̀єте його і са̀мі собі́ вино́сите вѝрок як негі̀дних вічного життя̀, то ось, ми зверта́ємось до язѝчників.
Бо та̀к запові́в нам Госпо̀дь: «Я поста́вив Тебе́ сві̀тлом для наро̀дів, щоб Ти був спасі̀нням аж до кінця́ землі̀».
А язѝчники, слу̀хаючи це, раді̀ли і прославля̀ли Господнє Сло̀во, і пові́рили всі ті̀, які були́ схѝльні до вічного життя̀.
І Господнє Сло̀во пошѝрювалось по всій краї̀ні.
Одна́к юдѐї підбу́рили побо́жних впливо́вих жіно̀к та перших людѐй в мі́сті, і почали́ переслі̀дування Павла́ та Варна́ви, і вѝгнали їх зі своє́ї землі̀.
Вони ж, струси́вши на них пѝл зі свої́х ні̀г, пішли́ до Іко̀нії.
А у̀чні напо́внювались ра̀дістю і Святим Ду̀хом.