Павло зі своїми співпрацівниками пово́дять себе як співпрацівники́ Бога
І співпрацю̀ючи ра́зом з Нѝм, ми тако̀ж заклика́ємо ва̀с, щоб Божа благода̀ть не дарѐмно була́ прѝйнята ва̀ми.
Тому́ Він гово̀рить: «У сприя̀тливий час Я вѝслухав тебе́ і в день спасі̀ння допомі̀г тобі́. Ось, за̀раз сприя́тливий ча̀с, ось, сього̀дні день спасі̀ння».
Ми ніко́му ні в чо́му не даємо́ прѝвід для спотика̀ння, щоб не було̀ звинува́чуване служі̀ння,
але в усьо́му пока̀зуємо себе́, як Божі служѝтелі: у вели́кій терпелѝвості та витрива̀лості, в скорбо̀тах, в потрѐбах, в у̀тисках,
під уда̀рами, у в'язнѝцях, серед завору̀шень, в труда̀х, в безсо̀ннях, в поста̀х,
в чистоті̀, в пізна̀нні, в довготерпі̀нні, в доброті̀, в Святому Ду̀сі, у невда́ваній любо̀ві,
в слові і̀стини, в Божій сѝлі, за допомогою збро́ї справедлѝвості в правій і лівій руці̀,
через сла̀ву і принѝження, через злослі̀в'я і похвалу̀; нена́че ми обма̀нщики, та ми правдѝві;
ми на́чебто невідо̀мі, та нас впізнаю̀ть; ми наче помѐрлі, та ось ми живі̀; нас кара̀ють, та ми не вбиті;
нас засму̀чують, а ми завжди́ раді̀ємо; ми на́чебто бі̀дні, та багатьо́х збага̀чуємо; ми на́чебто нічо́го не ма̀ємо, та всім володі̀ємо.
Наші уста відкрѝті до вас, корѝнфяни, наші серця́ шѝроко відкри́ті.
Вам не ті̀сно в на̀с; та в ва̀ших серця́х ті́сно.
Кажу́ вам, як ді̀тям: З такою ж відда̀чею розши́ртесь і вѝ.
Заклик до християн вийти з середовища невірних і відділи́тися від них
Не впряга̀йтесь в нері́вне ярмо з неві̀рними. Адже́ яка̀ співу̀часть пра̀ведності з беззако̀нням? Або що спі̀льного в сві̀тла з тѐмрявою?
І яка уго̀да між Христо̀м і Веліа̀ром? Або яку ча̀стку має ві̀рний з неві̀рним?
І яка сумі̀сність Божого хра̀му з і̀долами? Бо мѝ - хра̀м живого Бо̀га, як сказа̀в Бог: «Поселю̀сь серед них, і бу́ду ходѝти серед них, і бу́ду їхнім Бо̀гом, і вони бу́дуть Мої́м наро̀дом.
Тому́ вѝйдіть з ї́хнього середо́вища й відокрѐмтесь, гово́рить Господь, і не доторка̀йтесь до нечѝстого, і Я прийму̀ вас.
І Я̀ бу́ду вам Ба̀тьком, і вѝ бу́дете Мої́ми сина̀ми й до̀ньками, гово́рить Господь Всетрима̀ючий».