До́кази Па́влового апостольства: видіння і відкриття́, всяка терпеливість і витривалість, ознаки, чудеса та сили
Мені́ дово́диться хвалѝтись, одна̀к це некорѝсно, адже́ я перейду́ до Господніх виді̀нь та відкритті̀в.
Зна́ю чолові̀ка в Христі̀, який чотирна́дцять ро́ків то̀му, - чи в ті̀лі, - не зна̀ю, чи бѐз ті́ла, - не зна̀ю, Бо̀г зна́є, - він був підня́тий до тре́тього нѐба.
І зна̀ю цього́ чолові́ка, - тільки не зна́ю, в ті̀лі, чи бѐз ті́ла, Бо̀г знає, -
що він був підня́тий в ра̀й і чув невимо́вні слова̀, які людѝні неможлѝво переказа́ти.
Такѝм чолові́ком бу̀ду хвали́тись; собо̀ю ж не похвалю̀сь, хіба ті́льки свої́ми сла̀бкостями.
Одна̀к, якщо захо̀чу хвали́тись, не бу̀ду нерозу̀мним, бо скажу́ пра̀вду; але я стрѝмую себе́, щоб хтось не поду̀мав стосо́вно мене́ бі̀льше, ніж ба̀чить в мені́ або чу̀є від ме́не.
І щоб я не зазнава̀вся надмі́рністю відкритті̀в, да́на мені́ колю̀чка в тіло, ангел сатанѝ, щоб би́ти мене́ по облѝччю, щоб я не зазнава̀вся.
Трѝчі я блага́в Го́спода про тѐ, щоб Він відві̀в його від мѐне.
Але Він сказа̀в мені́: «Доста̀тньо для те́бе Моє́ї благода̀ті, бо Моя́ сѝла зді́йснюється в сла̀бкості». Тому̀ я набага́то охо̀чіше бу́ду хвали́тися свої́ми сла̀бкостями, щоб в мені̀ перебува́ла сила Христа̀.
Тому̀ я задово̀лений в сла́бкостях, в обра́зах, в бі́дах, в переслі́дуваннях, в у́тисках за Христа̀; адже́ коли я слабкѝй, тоді я сѝльний.
Я дійшо́в до безу̀мства, хва̀лячись; вѝ мене́ зму̀сили до цьо̀го. Адже́ ва̀м слід було́ мене́ хвалѝти, бо я ні в чо̀му не поступа̀юсь цим «надапо̀столам», хоча я і ніщо̀.
А до̀кази мого́ апо̀стольства зді̀йснювались серед вас зі всякою терпелѝвістю та витрива̀лістю, чудоді́йними озна̀ками, чудеса̀ми та сѝлами.
Адже́ в чо̀му ви поступа́єтесь рѐшті церко́в? Хіба тільки в то̀му, що са̀м я не бу̀в вам тягарѐм? Проба̀чте мені́ таку обра̀зу.
Ось, вже втрѐтє я гото́вий прийтѝ до вас, і я не бу̀ду вам тягарѐм, бо я шука́ю не ва̀ше, а ва̀с. Адже́ не ді̀ти повинні накопѝчувати заоща́дження для батькі́в, а батькѝ для діте́й.
Я̀ ж з вели́ким задово̀ленням бу́ду витрача̀тись і себѐ розтра́чу заради ваших ду̀ш, на́віть якщо, сильно лю́блячи ва̀с, я мѐнше люби́мий ва̀ми.
Припусті̀мо, що са̀м я не бу̀в вам тягарѐм, але, бу́дучи хѝтрим, я обма̀ном брав з вас.
Хіба я скориста̀вся вами через кого́сь із тѝх, кого́ я посила̀в до вас?
Я попроси́в Тѝта і посла́в ра́зом з нѝм одного́ з браті̀в. Хіба Тит скориста̀вся ва̀ми? Хіба не в одно̀му ду́сі ми ді̀яли? Хіба не тѝми ж сліда́ми ходѝли?
Чи давно̀ ви ду́маєте, що ми виправдо̀вуємось перед ва̀ми? Ми гово́римо перед Бо̀гом, в Христі̀; і все цѐ, улю̀блені, для вашого формува̀ння.
Одна́к я бою̀ся, щоб мені̀, коли я прийду̀, не знайти́ вас такѝми, якими не хо̀чу, тако́ж щоб і ва̀м не знайти́ мене́ такѝм, яким не хо̀чете; щоб не знайтѝ у вас супере́чок, за́здрості, гніву, сва́рок, на́клепів, пліто́к, го́рдості, бе́зладів,
щоб зно̀ву, коли прийду̀, не принѝзив мене́ серед ва̀с мій Бо̀г, і щоб мені́ не опла̀кувати багатьо̀х, які рані́ше згрішѝли і не пока̀ялись в нечистоті̀, блу̀ді і амора̀льності, які вони робѝли.