Павло порівнює, як діють істинні апостоли і лжеапостоли
О, якби́ ви трохи потерпі̀ли моє́ де́яке безу̀мство! Хоча ви і тѐрпите мене́.
Адже́ я ревну̀ю вас Бо̀жою ревністю; бо я заручѝв вас єдѝному Чолові̀ку, щоб поста́вити вас пе́ред Христо̀м чѝстою ді̀вчиною, яка зберегла́ чѐсть.
Але, подібно до то́го, як змі̀й своє́ю хи́трістю обману̀в Є̀ву, бою̀сь, щоб так і ва̀ші думкѝ не були́ зіпсо̀вані і не відхили́лися вбі̀к від щѝрості і чистотѝ по відно́шенню до Христа̀.
Бо якщо хто̀сь, прихо̀дячи, пропові́дує і̀ншого Ісуса, якого ми не пропові̀дували, або прийма́єте іншого ду̀ха, якого ви не отрѝмували, або інше єва̀нгеліє, якого не прийма̀ли, - то вѝ таких прекра̀сно те́рпите.
Адже́ я вважа̀ю себѐ анітро́хи не нѝжчим за цих «надапо̀столів».
Але навіть якщо я і не видатнѝй в сло̀ві, але не в пізна̀нні; та й в усіх відно̀шеннях в усьо̀му ми зроби́ли це очевѝдним для вас.
Хіба я згрішѝв тѝм, що принѝжував себе́, щоб підня́ти ва̀с, оскі́льки безкошто̀вно пропові́дував вам Божу Радісну Зві̀стку?
Я і̀нші церкви́ оббира̀в, прийма́ючи від них утрима̀ння для служі́ння ва̀м.
А коли я перебува́в у ва̀с, то, хоча й відчува̀в неста́чу, я ніко́му не був тягарѐм, бо мою́ неста̀чу покри́ли братѝ, які прийшли́ з Македо̀нії; та й в усьо̀му я стара̀вся і бу̀ду стара́тись не бу̀ти вам тягарѐм.
Оскі́льки в мені̀ Христова і̀стина, то ця похвала̀ про ме́не не припѝниться в краї́нах Аха̀ї.
Чому̀ ж я так пово̀джусь? Хіба тому̀, що я не люблю̀ вас? Бо̀г знає!
Але як пово̀джусь, так і бу̀ду пово́дитись, щоб відсікти́ прѝвід у тѝх, хто шука̀є при́воду, які хо̀чуть за допомо́гою того́, чим вони хва̀ляться, показа́тись такими ж, як і мѝ.
Бо вонѝ, лжеапо̀столи, підсту́пні діячі̀, прийма́ють вѝгляд апо́столів Христа̀.
І це не дѝвно, бо сам сатана̀ прийма́є ви́гляд А́нгела сві̀тла,
а тому̀ не велѝка це спра́ва, якщо і його служѝтелі прийма́ють вѝгляд служи́телів пра̀вди; але ї́хній кінѐць бу́де згідно з їхніми діла̀ми.
Коринфяни змусили апостола Павла́ хвалитись його достоїнствами,
трудом и стражданнями
Щѐ скажу́: Нехай ніхто не вважа́є мене́ нерозу̀мним; а якщо ні̀, то приймі̀ть мене́, як нерозу̀много, щоб і я̀ хоч трохи чи́мось похвалѝвся.
Тѐ, що скажу̀, скажу́ не згі̀дно з Го̀сподом, але ніби в нерозу̀мності з такою сміли́вістю в хвальбі̀.
Оскі́льки багато хто хва́литься фізѝчним похо̀дженням, то і я̀ бу́ду хвали́тись.
Адже́ вѝ, бу́дучи людьми́ розу̀мними, охо̀че те́рпите нерозу̀мних.
Бо ви тѐрпите, коли вас хтось понево̀лює, коли хтось об'їда̀є, коли хтось оббира̀є, коли хтось підно̀ситься, коли хтось б'є вас по облѝччю.
На со̀ром кажу́, що у на̀с ніби не вистача́ло сѝл. Одна̀к, якщо хтось нава̀жується хвали́тись чи́мось, то скажу́ в нерозу̀мності, нава́жуюсь і я̀.
Вонѝ євреї? І я̀. Ізраїльтя̀ни? І я̀. Нащадки Авраа̀ма? І я̀.
Служи́телі Христа̀? В безу̀мстві кажу́: Я̀ - бі̀льше. Я набага́то бі̀льше був в труда̀х, набагато бі̀льше у в'язнѝцях, безмірно під уда̀рами, і багато разі́в при смѐрті.
Від юдѐїв я отри́мав п'ять разі̀в по со́рок уда̀рів без одного́;
трѝчі мене́ поби́ли па̀лицями, одѝн раз поби́ли камі̀нням, трѝчі я терпі́в кораблетро̀щу, ніч і день я прові́в у морські́й глибині̀;
багато разі̀в був у по̀дорожах, у небезпе́ках на річка̀х, у небезпе́ках від розбі̀йників, у небезпе́ках від свого́ наро̀ду, у небезпе́ках від язѝчників, у небезпе́ках в мі̀сті, у небезпе́ках в пустѐлі, в небезпе́ках на мо̀рі, в небезпе́ках серед лжебраті̀в,
в пра̀ці і в важкі́й робо̀ті, часто в неспанні̀, в го̀лоді і спра̀зі, часто в поста̀х, в хо̀лоді і в відсу́тності о̀дягу.
Крім всього́ і̀ншого, в ме́не щоде́нне ску́пчення людѐй, турбо́та про всі церквѝ.
Хто̀ сла̀бшає, а я̀ би не сла̀бшав? Хто̀ спотика̀ється, а я̀ б не запа̀лювався?
Якщо мені́ потрібно хвалѝтись, то бу́ду хвали́тись своє́ю сла̀бкістю.
Бо̀г і Ба̀тько Го́спода Ісу̀са, бу́дучи благослове́нним на вікѝ, зна̀є, що я не обма̀нюю.
В Дама̀ску намі́сник царя Арѐти охороня̀в мі́сто дама̀сківців, щоб схопѝти мене́;
одна́к я в ко̀шику був спу́щений через вікно́ по стіні̀ і унѝкнув його ру̀к.