Павло гово́рить про свою́ апостольську владу
Але сами́й я̀, Павло̀, який в прису́тності се́ред ва̀с - скро̀мний, а у відсу̀тності – смілѝвий проти ва̀с, заклика́ю вас ла̀гідністю і доброзѝчливістю Христа̀.
Я прошу̀ вас, щоб мені́ в прису̀тності серед вас не вдава̀тись до твердо́ї смілѝвості, яку ма́ю на́мір застосува̀ти проти дѐяких, які вважа̀ють, що мѝ ні́бито ді́ємо згідно з ті̀лом.
Адже́ хоча ми й ді́ємо в ті̀лі, вою̀ємо ми не фізѝчно;
бо збро̀я нашої війнѝ не фізѝчна, а поту́жна в Бо̀зі на руйнува́ння фортѐць; нѐю ми руйну́ємо зарозумі́лі думкѝ
та всяке зве́рхнє вихваля̀ння, що повстає́ проти пізна́ння Бо̀га, і беремо́ кожну ду̀мку в поло̀н для підпорядкува́ння Христу̀,
і гото́ві покара̀ти всякий непо̀слух, коли ваша слухня̀ність стане по̀вною.
Ви оці́нюєте за зо̀внішністю. Якщо хтось впѐвнений в собі́, що він нале́жить Христу̀, той сам по собі̀ суди́, що, в свою́ чѐргу, як ві̀н нале́жить Христу̀, так і мѝ.
Адже́ якби́ я і надмі̀рно став хвали́тись нашою вла̀дою, яку Господь да̀в нам для побудо̀ви, а не для вашого руйнува̀ння, то я не бу̀ду осоро́млений.
Щоб я не вѝдався вам як той, хто заля̀кує вас через посла̀ння.
Оскі́льки хтось ка̀же: Його посла̀ння суво̀рі й сѝльні, а фізи́чна прису̀тність слабка̀, і мо̀ва його жалюгі̀дна.
Нехай таки́й обмірку̀є, що, які ми на слова́х в посла̀ннях підчас нашої відсу̀тності, такі ми і на ді̀лі, в прису̀тності серед ва̀с.
Павло про межі ділянки його апостольства
Одна́к мѝ не нава́жуємось зіставля̀ти чи порі̀внювати себе́ з де́якими, які самі̀ себе́ хва́лять. Але вонѝ, вимі́рюючи себе́ сами́ми собо̀ю і порі̀внюючи себе́ з собо̀ю, нерозу̀мні.
А мѝ не бу̀демо хвали́тись без мі̀ри, але в ме́жах діля̀нки, яку відмі́ряв нам Бо̀г як мі̀ру, щоб досягти́ навіть ва̀с.
Адже́ мѝ не напру̀жуємось по́над мі̀ру, немо́в не досяглѝ вас, бо мѝ досягли́ і ва̀с Ра́дісною Зві̀сткою Христа̀.
Ми не хва́лимось чужѝми труда́ми за ме́жами діля̀нки, але сподіва̀ємось, з ро́стом вашої ві̀ри, ще бі̀льше завдяки́ ва̀м розшѝрити нашу діля́нку,
щоб і за вашими мѐжами пропові́дувати Радісну Зві̀стку, а не хвали́тись гото̀вим в чужі̀й діля́нці.
Тому́, хто хва̀литься, нехай хва́литься Го̀сподом.
Адже́ досто́йний не то̀й, хто са̀м себе́ хва̀лить, а то̀й, кого́ хва́лить Госпо̀дь.