Обставини і характер служіння апостола Павла́ та його співпрацівникі́в серед фессалонікійців
Адже́ ви самі̀ зна́єте, братѝ, про наше прибуття̀ до вас, що воно̀ було́ не дарѐмним;
але, споча́тку постражда́вши і бу́вши обра́женими у Филѝппах, як ви зна̀єте, ми прояви́ли смілѝвість в нашому Бо̀зі розпові́сти ва̀м Божу Радісну Зві̀стку з вели́кою боротьбо̀ю.
Бо наше повча̀ння не від обма̀ну, не з нечѝстих на̀мірів і не з хѝтрістю;
але́, як Бог вѝзнав нас прида̀тними для то̀го, щоб дові̀рити нам Радісну Зві̀стку, та̀к ми й гово̀римо, догоджа́ючи не лю̀дям, а Бо̀гу, Який випробо̀вує наші серця̀.
Адже́ ніко̀ли не було́ в нас ні слів лѐстощів, як ви зна̀єте, ні моти́ву нажѝви - Бо̀г свідок! -
і ми не шука̀ємо лю́дської сла̀ви ні від ва̀с, ні від і̀нших,
хоча мѝ могли́ з'яви́тися з авторитѐтом як Христо́ві апо̀столи і обтя́жувати вас вѝтратами, але́ були́ ла̀гідні серед вас, немов мати-годува̀льниця, яка ні̀жно обхо́диться зі свої́ми ді̀тьми.
Так дбайли́во ста̀влячись до вас, ми захоті́ли поділѝтися з вами не ті̀льки Божою Радісною Зві̀сткою, а й свої́ми ду̀шами, бо вѝ стали для нас улю̀бленими.
Адже́ ви пам'ята̀єте, братѝ, наш важки́й тру̀д і висна́жливу пра̀цю. Працю́ючи вночі̀ і вдѐнь, щоб не обтя̀жити кого́сь із вас, ми проголосѝли вам Божу Радісну Зві̀стку.
Свідки вѝ і Бо̀г, як свя̀то, пра̀ведно й бездога̀нно ми пово̀дилися серед ва̀с, тѝх, що ві̀рите.
Так са́мо ви зна̀єте, що немов батько свої́х дітѐй, кожного з ва̀с
ми переко̀нували, підбадьо̀рювали та наполегливо вмовля̀ли жи́ти досто́йно Бо̀га, що заклика́є вас у Своє́ Ца̀рство і сла̀ву.
Успішна дія проповідуваного Апостолами Божого Сло́ва в житті фессалонікійців, що зазнають переслідувань
З цієї причѝни ми й безпереста́нку дя̀куємо Богу за тѐ, що, прийня̀вши від нас почу́те Боже Сло̀во, ви прийнялѝ його не як людськѐ слово, а як тѐ, чим воно наспра́вді і є̀, - як Слово Бо̀га, - яке і ді̀є в ва̀с, тих, хто ві̀рить.
Адже́ вѝ, братѝ, ста́ли бра́ти прѝклад з Божих церко̀в у Христі́ Ісу̀сі, що в Юдѐї, бо ви зазна̀ли від свої́х землякі́в те са̀ме, що й вони від юдѐїв,
які вби́ли і Го́спода Ісу̀са, і проро̀ків, і на̀с прогна̀ли, і Бо̀гу не догоджа̀ють, і всім лю̀дям протиді̀ють,
забороня̀ючи нам говори́ти язѝчникам, щоб вони спаслѝсь, і через цѐ завжди́ напо́внюють мі́ру свої́х гріхі̀в. Але, наре́шті, прийшо̀в на них гні̀в.
Пра́гнення Павла́ поба́чити фессалонікійців і перешко́ди в цьому
Мѝ ж, братѝ, бу́дучи розлу̀чені з вами на коро́ткий час облѝччям, а не сѐрцем, з тим бі́льшим бажа̀нням намага́лись поба́чити ваше облѝччя.
Тому́ ми хотіли прийтѝ до вас, я̀, Павло̀, і ра̀з, і два̀, але перешко̀див нам сатана̀.
Адже́ хто̀ наша наді̀я, чи ра̀дість, чи віно́к похвалѝ перед нашим Го̀сподом Ісу́сом Христо́м в Його́ прихі̀д? Хіба не вѝ ж?
Бо вѝ - наша сла̀ва і ра̀дість!