Вірші 3-5 - Коментар Грецького Нового Заповіту (Кембридж):
«Нам потрібно враховувати мовні звороти Східних мов, де частка «не» означає, як це часто зустрічається в Писанні, «не тільки, але й також», або «не стільки..., як». Серед такого роду місць там наведені також і 1Пет.3:3-4; 1Тим.2:9.
Суть таких зворотів полягає в тому, що значущість першої частини порівняння ніби занижується для того, щоб підкреслити важливість другої частини порівняння. Якщо не визнавати наявність таких зворотів, можна дійти тупикових висновків, наприклад:
1. «Старайтесь не про тлінну їжу, а про їжу, що залишається на вічне життя...» Ів.6:27. (Не заробляйте собі на життя.)
2. Коли Ізраїль відрікся від Самуїла, зажадавши царя, Бог сказав: «Адже не тебе вони відкинули, але відкинули Мене» 1Сам.8:7. Хоча у вірші 8 прямо сказано, що вони відкинули Самуїла. Тобто, відкинули не стільки Самуїла, скільки Бога.
3. Петру Ісус сказав: «Не тіло і кров відкрили тобі це, але Мій Батько...» Мт.16:17. Але на початку Петро почув про Христа все ж таки від тіла й крові, коли його брат Андрій сказав йому: «Ми знайшли Месію...» Ів.1:41. Тому Петро отримав відкриття не тільки від тіла й крові, але, швидше, від Небесного Батька.
4. «...а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто Мене послав» Мр.9:37. (Ті, хто прийняв Христа, не приймають Його, а Того, Хто Його послав).
5. «Той, хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене» Ів.12:44 (Той, хто вірує в Христа, не вірить у Нього, а в Того, Хто послав Його).
6. В тому числі і Лк.14:12-14 «коли робиш обід або вечерю, не клич своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ні багатих сусідів... Але... клич жебраків, калік, кульгавих, сліпих». Тобто, клич не тільки своїх друзів, а й...
7. «...ти збрехав не людям, а Богу» Дії.5:4. (Ананія і Сапфіра не збрехали Петру, а тільки Богу).
8. «Нехай вашою прикрасою буде не зовнішнє плетіння волосся, не золоті прикраси, не одягання пишного вбрання, 4 але невидима людина серця в нев'янучій прикрасі лагідного й миролюбного духу, що є в очах Бога дуже цінною.» 1Пет.3:3-4.
Біблійний підручник Геллі: «Ми не тлумачимо 1Пет.3:3-5 як заборону бути зовні привабливим, але бачимо тут скоріше застереження щодо надмірного приділення уваги зовнішності, пам'ятаючи, що жодні прикраси не можуть замінити краси християнського характеру».
В наших зворотах мови точніше було б перекласти цей уривок так: «Нехай прикрасою жінки буде не (тільки, стільки) зовнішнє оздоблення, як наприклад, зачіска, носіння золота, перлів чи дорогого одягу, а (скоріше) внутрішня прикраса лагідного й мовчазного духу».
Вірші 14-15 - Іс.8:12-13 «Не називайте змовою всього того, що цей народ називає змовою, і не бійтеся того, чого він боїться, і не бійтеся. 13 Господа військ - Його шануйте свято, і Він - страх ваш, і Він - трепет ваш!»
- «святіть» №37 (ἁγιάζω) освячувати (відокремлювати від звичайних речей і призначати для Господа), святити (вшановувати будь-що святим), присвячувати (віддавати або призначати для Бога, тобто в святе вживання), вшановувати святим, очищати, омивати;
Матв.6:9 «Моліться ж так: Батьку наш, Який на небі, нехай святиться Ім'я Твоє».
Вірш 8 - «тѝми, які скро̀мно думають про себе» №5012 (ταπεινοφρων) смиренний, смиренномудрість, смиренність, скромність; підкреслює істинно скромне мислення про себе.
Вірш 9 - «благословляйте» №2127 (εὐλογέω) благословляти. Слово має три значення: 1. гарно відгукуватися, віддавати хвалу, вихваляти; 2. закликати Божу благодать на когось або що-небудь; 3. обдаровувати благом.
Вірш 10 - Пс.33:13-17
Вірш 21 - «обіцянка» №1906 (ἐπερώτημα) запитання, запит, вимога, звернення, обіцянка, обітниця, урочиста обіцянка (Новий Заповіт I-II ст. н.е.).
Приймаючи хрещення, людина підтверджує свою готовність розділити досвід інших хрещених: страждання, підозри, ворожість. Основна тема 1 Петра - не хрещення, а страждання.
Як і у випадку з будь-яким окремим віршем/уривком, ми визначаємо, чого він навчає, спершу профільтрувавши його через те, чого, як нам відомо, навчають з цього питання решта частин Біблії. У випадку з хрещенням і спасінням Біблія ясно говорить, що спасіння здобувається по благодаті через віру в Ісуса Христа, а не будь-якими ділами, зокрема й хрещенням (Єф.2:8-9). Таким чином, будь-яке тлумачення, яке стверджує, що хрещення або будь-яка інша дія необхідна для спасіння, є неправильним.
Прихильники ідеї, що хрещення необхідне для спасіння, використовують як «доказ» уривок в 1Пет.3:21, оскільки тут говориться, що хрещення «тепер спасає вас». Чи стверджує насправді Петро, що акт хрещення спасає нас? Якби це було так, то він би суперечив багатьом іншим місцям Святого Письма, які виразно повідомляють, що люди спасалися (про що свідчить отримання ними Святого Духа) до хрещення або без хрещення взагалі (як розбійник на хресті, Лк.23:39-43). Хорошим прикладом спасіння до хрещення є Корнилій і його сім'я в Дії 10. Ми знаємо, що вони були спасенні до хрещення, бо отримали Святого Духа як доказ спасіння (Рим.8:9; Єф.1:13; 1Ів.3:24). Свідчення їхнього спасіння було причиною, через яку Петро дозволив їм прийняти хрещення. Незліченні біблійні уривки ясно вчать, що спасіння приходить тоді, коли людина вірить у Євангеліє, яким вона позначена «печаткою обіцяного вам Святого Духа» (Єф.1:13).
А що мав на увазі в цьому вірші Петро, він уточнює це наступною фразою: «це не змивання бруду з тіла, але обіцянка, дана чистим сумлінням Богу, що спасає вас воскресінням Ісуса Христа». Хоча Петро поєднує хрещення зі спасінням, він має на увазі не акт хрещення (символічне змивання бруду з тіла). Занурення у воду всього лише змиває бруд. Петро говорить про те, що саме хрещення представляє - те, що спасає нас (звернення до Бога з чистою совістю через воскресіння Ісуса Христа). Іншими словами, Петро просто пов'язує хрещення з вірою. Рятує не та частина, де ми занурюємося у воду, а «обіцянка, дана чистою совістю Богові», що представляється хрещенням. Обіцянка Богові завжди йде першою. Спочатку йде віра і покаяння, а потім хрещення, щоб публічно ототожнити себе з Христом.
Водне хрещення є зримим свідченням віри і спасіння, яке людина отримала у відповідь на свою віру. Петро завбачливо повідомляє своїм читачам, що він не вчить про відродження через хрещення, а саме про те, що людина, яка представлена до хрещення, є, таким чином, відродженою, адже він каже: «не змивання бруду з тіла». Хрещення, як Петро пояснює, не змиває бруду з тіла - ні в буквальному сенсі, ні в переносному як очищення душі. Жоден ритуал не може насправді вплинути на совість. Але він визначає розуміння спасіння словами: «обіцянка, дана чистою совістю Богові», і пояснює, як це буде здійснено, а саме те, що «спасає вас воскресінням Ісуса Христа» в тому, що віруючий грішник ототожнюється з ним у тому воскресінні».
Частково плутанина у зв'язку з цим уривком випливає з того, що, за великим рахунком, мету хрещення, яка полягає в публічному оголошенні своєї віри в Христа та ототожненні з Ним, було замінено на «ухвалення рішення звернутися до Христа» або на «молитву грішника». Хрещення було зведено до чогось, що можна зробити якось пізніше. Проте для Петра або будь-якого християнина першого століття думка про те, що людина буде сповідувати Христа як свого Спасителя, але не охреститься якомога швидше, була б чимось нечуваним.
Тому не дивно, що Петро вважав хрещення тісно пов'язаним зі спасінням. Проте Петро ясно говорить у цьому вірші, що не сам ритуал спасає, а те, що ми з'єднані з Христом в Його воскресінні через віру, «обіцянку, дану чистим сумлінням Богу, що спасає вас воскресінням Ісуса Христа» (1Пет.3:21).
Таким чином, хрещенню, яке, як каже Петро, спасає нас, передує віра у спокутну жертву Христа, що виправдовує неправедного грішника (Рим.3:25-26; 4:5). Хрещення є зовнішньою ознакою того, що Бог зробив, «очистивши водою відродження й оновивши Святим Духом» (Тит.3:5).
Флп.2:12-13 «Тому, мої улюблені, як ви завжди виявляли послух, не тільки в моїй присутності, але набагато більше зараз під час моєї відсутності, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння, 13 бо Бог виробляє в вас і бажання, і дії, завдяки Його доброму розташуванню».
Ми, будучи врятованими, здійснюємо своє спасіння, реалізуючи Божу волю і, таким чином, утверджуємось у спасінні. Зокрема і хрещення, і читання Писань, і молитва є рятівними в процесі звершення спасіння спасенної Богом людини.
1Кор.15:1-2 «Звертаю вашу увагу, брати, на Радісну Звістку, яку я проголошував вам, яку ви й прийняли, на якій і стоїте, 2 завдяки якій і спасаєтесь, якщо дотримуєтесь того, що було дано, так, як я вам проголошував, якщо тільки не без користі ви повірили».