Вірші 1-2 - Кінцева мета служіння апостолів/пасторів і критерій успішності їхнього служіння - це життя їхніх підопічних в Господі, під керівництвом Господа, у згоді з Його волею, у використанні Господньої сили.
Вірш 2 - «печать» №4973 (σφραγίς) печатка, знак підтвердження і гарантії авторитету.
Вірш 9 - «не загороджуй рота» №5392 (φιμόω) загороджувати рота або уста, затискати рота, надягати намордник, змушувати мовчати; дієприкметник мовчати.
- «волу̀, який моло̀тить» №248 (ἀλοάω) молотити (вибивати зерна з колосків), обмолочувати.
Пшеницю на сході молотили так: по розкладених снопа́х ганяли коня або бика, які копитами своїми вибивали зерна з колосків, або ж запрягали тварину в невеликий віз, у якому стояв робітник і керував волом.
Даючи Закон, Бог у ньому дбав не про тварин, яким Він завжди міг послати їжу від Себе. Він хотів цим пробудити в євреях турботу щодо їхніх працівників. Євреї повинні були собі сказати: Якщо вже про волів Господь так дбає і вчить нас бути до них добрими, то наскільки більше Він зобов'язує нас бути турботливими про служителів, які працюють для нашої духовної користі!
Вірш 12 - «мають владу над вами» або іншими словами: «мають право отримувати від вас утримання».
Вірш 13 - «ті, що здійснюють священноді̀ї». Тут маються на увазі всі левіти, а також священики.
Вірш 14 - «Євангеліє» походить від давньогрецького №2098 (εὐαγγέλιον) «блага, добра, радісна звістка, благовістя.
Слово «Євангеліє» складається з двох слів: εὖ «добре; добро, благо, радісно» + ἀγγγελία «звістка».
Словникове визначення: ευαγγγέλιον τό:
1) відплата (нагорода) за радісну звістку;
2) множина - культовий вираз: подячна жертва за радісну звістку; здійснювати вдячні жертвоприношення за радісну звістку; увінчати кого-небудь за щасливу звістку;
3) блага звістка, радісна звістка (Новий Заповіт I-II ст. н.е.);
4) Євангеліє (Новий Завіт I-II ст. н.е.)).
Вірш 19 - Самозречення ап. Павла не обмежується тільки його відмовою від змісту. Воно поширюється на все його служіння. Завжди він відмовлявся від своїх прав там, де ця відмова могла принести користь ближньому. Він підкорявся чужим звичкам, щоб придбати більшу кількість людей для Христа.
Вірші 20-22 - Тут ап. розкриває думку про своє підпорядкування іншим (я усіма поневолив себе).
- Для юдеїв... для підзаконних. Перший вираз позначає юдейську народність, а другий обіймає всіх, хто виконував Закон, як юдеїв, так і юдейських прозелітів із язичників.
- Як юдей... як підзаконний. Апостол має на увазі тут ті поступки, які він робив, вступаючи в спілкування з людьми, які звикли дивитися на Мойсеїв Закон як на обов'язковий для кожного юдея і бентежилися всяким порушенням цього Закону. З огляду на це ап. Павло зробив обрізання Тимофію (Дії 16:3), дав обітницю в Кенхреї (Дії 17:18) і здійснив над собою обряд назорейського очищення за пропозицією ап. Якова (Дії 21:26).
- Для тих, хто без Закону як той, хто без Закону. Ап. ставить себе на ряду з християнами з язичників, для яких не було обов'язковим дотримання Мойсеєвого Закону. Хоча він був юдей родом, але усвідомлював себе як християнин, звільнений від виконання приписів Закону, які не могли становити собою вічної цінності, як загальноморальний закон. Але разом з цим він не був чужим Закону перед Богом, тобто у своєму внутрішньому житті був підпорядкований істинному Закону, Божій волі.
- Підзаконний Христу. Цими словами ап. роз'яснює, що він підкорився вищому Божому Закону через те, що спочатку підкорився Христу. У Христі він отримав і Закон, який керує його внутрішнім життям. - Таким чином ап. розрізняє три ступені життя: 1) життя без Закону, коли людина керується у своїй діяльності лише природними нахилами, 2) життя під Законом, коли закон є для людини чимось зовнішнім і примушує її до послуху, і 3) життя в Законі, або життя християнина, коли людська воля становить єдине з Божим Законом, перебуваючи під дією Христового духа.
- Слабкі - це недостатньо утверджені у вірі християни, про яких йшлося у 8-мій главі. Набути їх - означало: Не дати ухилитися знову в юдейство або язичництво, що могло б статися, якби апостол для них не обмежував своєї свободи, не був як слабкий.
- Став усім - краще: всіляким - і юдеєм, і підзаконним і т. д. - Звичайно, апостолом керували при цьому не якісь особисті цілі, а одна любов. Але в усякому разі ця здатність апостола пристосовуватися до чужих думок могла дати привід звинувачувати його в опортунізмі, і його, дійсно, звинувачують в цьому. Чи справедливо? Є опортунізм двоякого роду. Деякі з сучасних богословів, бачачи, що суспільству важко повірити в чудеса, описані в Біблії, намагаються представити віру в чудеса як абсолютно зайву для істинного благочестя: Сутність Євангелія - кажуть вони - не в чудесах! Зрозуміло, що така поступка духу часу абсолютно не може бути виправдана, тому що вона змінює саме поняття про християнство як релігію, що засвідчила про себе ознаками і чудесами (Євр.2:4).
Буває також, що проповідники християнської моральності викреслюють зі своєї програми всі, суворіші вимоги Євангелія, щоб привернути до себе людей із середовища освіченого суспільства, а іноді жертвують догмою християнства, церковною дисципліною, яку вважають обов'язковою тільки для простого народу. Такий опортунізм завдає істотної шкоди істинному християнству, бо він заохочує невір'я, моральну розбещеність і прихильність до чуттєвих насолод. Християнство в таких випадках є напівістиною, лише уявною силою і, в кращому разі, лише манівцем до Небесного Царства.
Але є опортунізм зовсім іншого роду. Інший проповідник Євангелія має здатність глибоко проникати в таємниці чужої душі. Люблячим поглядом він бачить все, що хвилює і бентежить чужу душу, і ось, коли йому доводиться звертатися зі словом вмовляння до такої душі, він йде на поступки, пом'якшуючи суворість своїх виявів, хоча і не жертвує при цьому істотними вимогами Євангелія і догмою. Такий і опортунізм ап. Павла. Це не що інше, як прояв його високого смирення і самопожертви на користь ближнього. Терпимість цього опортунізму не безмежна: Він не допускає, щоб кожен міг спастись по-своєму, і це цілком довів ап. Павло, коли він виступив з різким докором проти ап. Петра, який своїми поступками юдействуючим в Антіохії міг зовсім згубити ту справу, яку там шляхом довгих зусиль вдалося зробити ап. Павлу (див. Гал.2:14).
- «неодмі̀нно» №3843 (πάντως) 1. зовсім, цілком, цілком, абсолютно, будь-якими шляхами або за будь-яких обставин; 2. звісно, неодмінно, вірно; 3. за заперечення: анітрохи, аж ніяк, узагалі не; 4. принаймні (тобто «не менш ніж», «щонайменше», «мінімум»).
Вірш 23 - 10:32-33. Апостол стільки робить поступок зі своїх прав заради Євангелія з огляду на те, щоб самому стати учасником того спасіння, про яке він проповідує іншим. Думка про майбутню нагороду, обіцяну всім, хто любить Бога, ніколи не залишає його: він хоче отримати вінець перемоги з рук Праведного Судді.
Вірші 23-27 - Досі апостол говорив про те, що відмовлятися від свого права куштувати ідоложертовне м'ясо та від деяких інших прав слід мати на увазі користь, яку принесе наша відмова нашим ближнім. Звідси - і до 22 вірша 10-го розділу - він починає роз'яснювати коринфянам, що того самого вимагає і їхнє особисте спасіння, яке вельми утрудниться для них, якщо вони, без жодного зважання на обставини, користуватимуться своїми правами. У розглянутому висновку 9-го розділу апостол насамперед наголошує на тому, що і сам легко міг би позбутися спасіння, якби захотів відступити з дороги самозречення.
Вірш 25 - «утримується» №1467 (ἐγκρατεύομαι) утримуватися, володіти собою, мати владу над собою (відмовляти собі в усьому, проявляти самовладання в усьому).
Всі старання атлета будуть марними, якщо він не буде тренувати своє тіло й утримуватися від всього, що може зашкодити його фізичній формі. Павло говорить про період тренувань, під час якого спортсмен підпорядковував свою поведінку суворим правилам.
Вірш 27 – «впокорюю» №5299 (ὑπωπιάζω) смиряти (впокорювати, приборкувати, поневолювати, втихомирювати, вгамовувати, тамувати яке-небудь почуття, бажання і таке ін.); перен.: мучити, докучати, набридати.
- «поневолюю» №1396 (δουλαγωγέω) поневолювати; перен. пригнічувати, умертвляти.