Павло буду́є свою проповідь не на переко́нливих слова̀х лю́дської мудрості, а на явленні Духа і сили
І я̀, прибу̀вши до вас, братѝ, прийшо́в пропові́дувати вам Божу таємнѝцю, не віддаючи́ перева́ги ора́торській промо̀ві чи му̀дрості,
бо я вѝрішив бути у вас тѝм, хто не знає нічо̀го, крім Ісуса Христа̀, і до то̀го ж розп'я̀того.
І я бу̀в у вас в сла̀бкості, в страху̀ і в вели́кому тремті̀нні.
І моя́ промо̀ва, і моя́ про̀повідь не в переко́нливих словах му̀дрості, а в про́яві Ду̀ха і сѝли,
щоб ваша ві̀ра утве́рджувалась не на му̀дрості людѐй, а на Божій сѝлі.
Святий Дух відкриває Божу мудрість тільки зрілим, духовним людям
А про му̀дрість ми гово́римо серед зрі̀лих, але про мудрість не цього̀ віку і не правѝтелів цього́ віку, які знѝщуються,
але гово́римо про мудрість Бо̀жу, прихо́вану в таємнѝці, яку̀ Бог призна́чив ще до вікі̀в для нашої сла̀ви,
яку̀ ніхто з прави́телів цього́ віку не пізна̀в; бо якби́ пізна̀ли, то не розіп'я́ли б Го́спода сла̀ви.
Але, як напѝсано: «Не бачило того́ о̀ко, і не чуло ву̀хо, і не прихо́дило те на сѐрце людині, що приготува̀в Бог тѝм, хто лю̀бить Його́».
А на̀м Бог відкрѝв це за допомогою Ду̀ха; бо Ду̀х дослі́джує всѐ і Божі глибѝни.
Адже́ хто̀ з людей знає, що̀ є в людині, крім ду̀ха людини, який в ні̀й? Так і Бо̀жого ніхто̀ не пізнав, крім Божого Ду̀ха.
Але мѝ прийняли́ не ду̀ха цього́ сві̀ту, а Ду̀ха від Бо̀га, щоб ми зна̀ли тѐ, що подаро́вано нам Бо̀гом,
про що ми й гово̀римо не слова̀ми, яких нас навчи́ла людська́ му̀дрість, але слова̀ми, яким навчи́в нас Святий Ду̀х, порі̀внюючи духовне з духо̀вним.
Душѐвна людина не прийма̀є того̀, що від Божого Ду̀ха, тому́ що для нѐї це ду̀рість, і вона не мо̀же пізнати, бо про цѐ треба міркува́ти духо̀вно.
Але духо̀вний мірку́є про всѐ, а про ньо̀го міркува́ти ніхто̀ не може.
Адже́ хто̀ пізна̀в Господній ро̀зум, який наста̀вить його? А мѝ ма̀ємо розум Христа̀.